“Коли ми переможемо, треба обов’язково зняти комедію про цю війну, – написала Олена. –
Так, саме комедію. Повний метр, який побачить увесь світ.
І про бандераавтомобіль, якому позаздрив би Бетмен.
І про гопніків, які захопили голіруч ворожий БТР.
І про циган, які вкрали танк у росіян.
І про бомжів, які збирали пляшки для коктейлів молотова.
І про бабуль, які шукали ворожі мітки і заодно замалювали по мікрорайону всі контакти закладчиків.
І про обісраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця чаєм з пургеном, а тоді спалила одного прямо в уборній.

І про простого українського дядька, який голіруч з цигаркою в зубах переніс міну з дороги в лісопосадку.
І про те, як рашисти злякалися пам’ятника афганцям і обстріляли його.
І про те, як дівчина якомусь любителю слати дікпіки в месенджер дала номер рахунку для допомоги ЗСУ, а той переказав на нього гроші.
Як українські залізничники на Сумщині заманили ворожий бронетранспортер в тупик, і коли москвота “приїхала” – двох “туристів” пов’язали і здали теробороні.
І як голодні кацапські солдатики крали продукти в супермаркетах.

І як ті дебіли прийшли прямо до відділення української поліції в Харківській області, щоб випросити трохи соляри, бо у них скінчилася.
І як русскій десант по старим картам спустився туди, де мав бути ліс, а опинився в голім полі і був тут же зразу пов’язаний.
І як одноразову десантуру скинули просто недалеко берега в Чорне море, а вода – 0 градусів, тероборона чекала на березі, щоб перестріляти, а непрохані гості самі передали власні м’ясо й кості рибам.
І як ворожий танк збив свій же гелікоптер.
І як у Миколаєві люди зловили і прив’язали мародера без штанів до стовпа, а поліцейський автомобіль, що приїхав на виклик, фарами підсвічував сраку.
І як власниця турагенції з організації сафарі в Занзібарі переказала передплату від російських клієнтів на допомогу українським військовим і скинула їм квитанції.
І про сафарі в Гадячі, коли їхала колона в Полтаву і заблукала, повернули на Гадяч, а там натрапили на наших мисливців, покидали танки й чухнули в ліс. А мужики відстрілювали їх по тому лісу.

Ще є баба Надя, як голос народу.
Якась добра жіночка, котра поміняла їжу на танк расіянській.
Дід Толя, який угнав БМП, причепивши його до свого трактора.
І як під Золотоношею впав ворожий літак, а люди усім селом ловили пілота, поки не спіймали.
І не забудьте про чела з Дніпра, який насрав на мітку.

І про капітана Тараса Остапчука, який утопив яхту віцепрезидента концерну з виробництва зброї “Ростех” – російського олігарха Олександра Міхеєва, щоб помститися за обстріляний у Києві будинок, а іспанський суд його виправдав.
І про кіберугрупування Anonymous, хакери якого поклали державні сайти РФ, запустили в ефір гарну українську музику і в загальний доступ злили базу даних, яка містила телефони, пошту та імена співробітників міноборони росії.
І як грузини відмовилися заправити російський корабель і запропонували використати весла.

І про те, як цілий світ повторював: “Русский военный корабль, ИДИ НАХУЙ!”
Ні, Україна більше не сумна й пригнічена. Ніколи більше. Ніяких страждань. Честь, Гордість, Пам’ять для наших Героїв.
А ворогу – зневага цілого світу. Смішні й бридкі посіпаки хворого карлика.
Слава Україні!
P.S. А в саундтрек пустити лиш одне слово “паляниця”, як його вимовляють перелякані”.