Слідство підозрює братів у розтраті частини пожертв на власні потреби. Розслідування справи нещодавно завершено, але матеріали ще не передані до суду. Підозру оголосили також дружині Андрія Тетяні, яка нині залишилася сама з однорічною дитиною і перебуває на сьомому місяці вагітності.
Арештоване майно — вісім автомобілів, майже 5 млн. гривень на банківських рахунках і 2 млн. готівки. Значна частина арештованого — це пожертви тисяч людей, які довіряли волонтерам, а також власне майно підозрюваних і майно їхніх рідних. Варто зазначити, що у справі нема жодного потерпілого, ніхто із благодійників не звернувся із заявою в поліцію. У соцмережах волонтерів й далі активно підтримують однодумці, вважаючи, що справа сфабрикована. Які докази вини братів має слідство, для громадськості стане відомо під час слухання справи в суді, наразі це ще є таємницею досудового розслідування.

Чи можна віддати на потреби армії… речові докази?
У суді цю резонансу справу, вочевидь, розглядатимуть довго, адже Андрій та Іван Козаки вже заявляють, що наполягатимуть на ретельному вивченні матеріалів, допиті благодійників, військових, і навіть посадовців, яким вони надавали допомогу. На передову брати відправили від початку масштабного вторгнення 21 автомобіль та багато військової амуніції. Стверджують, що й арештоване готували до відправки, але їм не дали це зробити. Після арешту майна волонтерів постало питання його подальшої долі. Російсько-українська війна триває, у наших військових на передовій і далі чималі потреби, тож просто так тримати арештовані автівки на штрафмайданчику — недоречно. Але з іншого боку — це важливі речові докази у справі, які за законодавством мають зберігатися до вироку, лише тоді суд може вирішити, як ними розпорядитися.
Ще до завершення розслідування кримінальної справи, питання щодо вилученого майна у волонтерів Козаків розглянула Рада оборони Тернопільської області. 16 травня голова Ради оборони Володимир Труш підписав рішення про погодження одній із військових частин дозволу на примусове відчуження восьми автомобілів, які є речовими доказами у справі. Цим рішенням Рада оборони області зобов’язала слідство передати автівки на фронт. На брифінгу 20 травня Володимир Труш заявив, що вже наступного дня вісім автомобілів рушають до захисників на Луганщину.
Однак, як виявляється, цих вісім автомобілів досі під арештом, як і кошти та інше майно, яке було вилучено у братів Козаків. Лише 7 липня Тернопільський міськрайонний суд розглянув клопотання прокурора про зняття арешту з вилученого майна, але суд не задовольнив таке клопотання. Наразі виникла юридична колізія: мають чи не мають право відчужувати арештоване майно (речові докази) волонтерів і передати на фронт?
— Сторона обвинувачення подала до суду клопотання про скасування арешту на майно, яке було вилучено під час слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки до нас надійшли накази військових про примусове його відчуження, адже ці речі потрібні нині ЗСУ для захисту України, — зазначив прокурор Тернопільської обласної прокуратури Віктор Житовецький. — У воєнний час військове командування разом із військовими адміністраціями вправі приймати рішення про відчуження майна для забезпечення ЗСУ, якщо є така потреба. Вважаємо, що це не суперечить кримінальному законодавству. В разі визнання особи невинуватою, у подальшому буде компенсовано відчужене майно за кошти з державного бюджету. У даному випадку вилучене майно придбане за благодійні пожертви, які громадяни перераховували на потреби ЗСУ, тому мають бути передані за призначенням — на будь-яку бригаду.

«Спроба заднім числом легалізувати незаконні дії…»
Проте зовсім іншої думки Андрій та Іван Козаки і їхні захисники. Близько двох годин вони доводили в суді свою позицію — наполягають на забороні зняття арешту, допоки не буде поставлено крапку в кримінальній справі.
— Сторона обвинувачення клопотала про зняття арешту з майна, але це суперечить діючому законодавству, адже розпоряджатися речовими доказами має право лише суд під час винесення вироку, — наголосив захисник Олег Зражевський. — Кошти на допомогу військовим перераховували люди, однак їхні інтереси слідство не враховує. Частина вилученого майна належить не підозрюваним, а їхнім рідним. Ніхто із них не дав згоди на примусове відчуження майна. Тисячі жертводавців позбавляють законного права повернути свої кошти. Не розмежовано кошти за датами надходжень на рахунки, адже у волонтерів були й свої заощадження. Нещодавно оголошено про завершення досудового розслідування, тож підозрювані та адвокати мають право оглянути кожну річ, сфотографувати. Як суд може розглядати справу без речових доказів? Прокурор не має права клопотати про передачу комусь речових доказів, адже вони мають бути цілісні до вироку. У кримінальному процесі не передбачена норма, яка б дозволяла таким чином розпоряджатися речовими доказами. З клопотання прокурора не відомо, звідки командири мають точний перелік майна, зокрема, марки автомобілів, номерні знаки. Це – розголошення матеріалів розслідування, за що передбачена кримінальна відповідальність. Ми маємо об’єктивні підстави вважати, що фактично все або частина арештованого майна на даний вже передана на потреби ЗСУ, тому подання клопотання про зняття арешту є спробою заднім числом легалізувати попередні незаконні дії.

— Ми чесно вели волонтерську діяльність, купували автомобілі та амуніцію для військових. Люди довіряли Андрієві, жертвували гроші на певні запити. І автівки, і кошти ми використовували за призначенням. Нас арештували, щоб «рекетирським» способом заволодіти цим майном, — виступив у суді Іван Козак. — Слідство заплуталося: то одну суму писали в підозрі, згодом змінили на іншу. Нема жодної потерпілої особи, люди навпаки нас підтримують. Яке право має слідство розпоряджатися грошима, які українці довірили на конкретні цілі для потреб військових? У травні командир бригади видає наказ на відчуження восьми автомобілів, зокрема, й мого власного, а також автомобіля тещі Андрія. Це — незаконно, бо наша вина наразі не доведена, а ці транспортні засоби — речові докази. Вочевидь, мали б запитати людей, які перераховували кошти, чи вони погоджуються. Я би ще зрозумів, якби гроші спрямували на рахунок ЗСУ, але коли керівництво області чи правоохоронці передають своїм «дружкам», то це вже якась схема. Чому всі автомобілі хочуть передати чи вже передали на одну військову частину?! Невже там найбільша потреба? Ніхто нам цього не пояснює. Анархія. Розривається серце через несправедливість. Одні хлопці проливають кров, інші — волонтерять, а деякі думають, як руки нагріти… Так не може бути. Ми доправили на передову 21 автомобіль, потрапляли під обстріли, довкола нас горіло небо… Не одну бригаду ми забезпечили дронами, приладами нічного бачення, генераторами, бронежилетами, аптечками… А це — врятовані сотні життів наших захисників. Нас арештували, бо вочевидь, ми комусь перейшли дорогу  або хотіли, щоб ми ділилися. Але це – людські гроші. Разом із тим хтось хоче придушити волонтерський рух… Не будемо стояти на колінах, дійдемо до президента, до вищих судів, доведемо, що працювали чесно.

— Ми ніколи не казали з братом, що самі робимо добрі справи, а тільки завдяки людям, які довірили нам пожертви на придбання всього необхідного для військових, — додав Андрій Козак. — Коли я оголошував збір коштів, то завжди зазначав, для якого напрямку призначено, яка там є потреба. Люди чітко розуміли, до придбання чого долучаються. А тепер бачимо, що слідство хоче передати все арештоване двом невідомим нам бригадам. Хочу, щоб в дану справу втрутився головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, якого я дуже поважаю, бо він — людина з великої букви. Кошти й автівки мають пішли туди, де вони справді потрібні, а не туди, куди вирішить прокурор чи голова адміністрації. Водночас треба розуміти, що тепер це майно — речові докази, якими не можна так легко розпоряджатися. Під час обшуку в нас забрали все — декретні виплати дружини, кошти з дитячої скарбнички, навіть заощадження і автомобіль тещі, яка живе окремо від нас. Така «подяка» за нашу працю. Маємо з братом 16 нагород від командирів, відзнаки, але це нікого не цікавить. Нещодавно ще й вручили підозру моїй вагітній дружині… Вручили ні за що! «Відмовся від грошей, не будемо зачіпати», — тиснули на мене упродовж двох місяців. Думали, що зламаюся. Але ж мова йде про людські кошти, тому жертводавці самі мають вирішувати, куди їх спрямувати.