3 серпня 2017-го під час виконання будівельних робіт загинув 21-річний Андрій Михасик із Теребовлі, а 8 червня 2018-го на тому ж об’єкті трагічно обірвалося життя 20-річного Володимира Солтиса із Плебанівки. Директором підприємства «Колос-2» на той час був Степан Никеруй, будівельними роботами керував підрядник Юрій Парамей.

Матеріали справи знаходяться в суді від жовтня 2021-го. І хоча минуло вже більше року, проте відбулося лише кілька засідань по суті. В суді наразі допитали батьків загиблого Володимира — Любов і Романа Солтисів. Затягнулося слухання через ще двох працівників підрядної компанії Юрія Парамея — Володимира Парубейка і Юрія Дяка, які заявили, що вони теж потерпілі, але чомусь аж тоді, коли справу передали до суду. Проте на засідання не з’являються, не дають покази, не відстоюють справедливе покарання підсудного. Яку мету переслідують — наразі невідомо.

На вчорашньому засіданні суд досліджував письмові докази. Прокурор серед іншого надав статут підприємства «Колос-2», штатний розпис, журнали реєстрації підприємства, договір на виконання будівельно-монтажних робіт підрядником, трудові договори з працівниками підрядної компанії, висновок з управління держпраці, висновки експертиз та інші документи.

Під час ознайомлення з письмовими доказами захисник Юрія Парамея Костянтин Василишин заперечував належність деяких. Натомість прокурор Ігор Середзінський обґрунтовував кожен із документів. Наводив аргументи і представник матері загиблого Андрія Михасика Володимир Твердохліб.

Підсудний Юрій Парамей не виступав, мовчки сидів на задній лавці в залі. На початку засідання він повідомив, що нездужає, але може брати участь. Після слухання журналісти звернулися до Юрія Парамея, щоб почути його позицію щодо досліджуваних доказів, проте він відмовився коментувати.

— Під час розслідування справи про загибель мого сина Володимира і його колеги Андрія Михасика теребовлянські правоохоронці заминали справу, рятували винуватців, потім все добряче фабрикувало слідство у Тернополі, а тепер обвинувачуваний хоче «вийти сухим із води» в суді, — обурилась Любов Солтис. — Юрій Парамей разом зі своїм адвокатом і так званими потерпілими (підлеглими, які досі з ним працюють) затягують розгляд справи, щоразу вигадують якісь хитрі моменти, аби уникнути відповідальності. Так звані потерпілі навіть не з’являються до суду, їм соромно глянути нам у вічі, бо ж «підіграють» підряднику. Юрій Парамей поводиться в суді зухвало, йому байдуже до того, що загинуло двоє молодих хлопців… Бригада працівників під його керівництвом виконувала висотні роботи, але не була забезпечена ні поясами безпеки, ні касками, ні іншим необхідним спорядженням. Діти загинули через грубе порушення техніки безпеки. За це й має відповісти Юрій Парамей, а також директор підприємства Степан Никеруй, адже будівництво взагалі було незаконним.

Захисник Парамея в суді «чіпляється» за документи, які ж їм на догоду фабрикували правоохоронці. «Б’є» на те, що серед речових доказів нема листа бляхи, який перерізав горло моєму синові. На фото з місця трагедії все зафіксовано, але їм хочеться ще більше додати мені й чоловікові болю. Вони хотіли б, щоб той лист принесли до зали й досліджували… Володя помирав на руках у батька. Біль, на жаль, не стихає з часом. У матеріалах справи з’явився дивний трудовий договір між Парамеєм і моїм сином, нібито з підписом не мого сина. Припускаю, що слідство на догоду підряднику підмінило справжній договір підробленим, а потім ще й клопотало про почеркознавчу експертизу. Бо як інакше все це пояснити? Мій син не міг мати бланка, печатки, чи просити когось замість нього підписатись. У нас є свідки, як приїжджали до нас додому і укладали з сином той договір.

Захиснику Парамея не підходить висновок Харківського інституту судових експертиз щодо загибелі Михасика, бо їх влаштовує «такий, як треба» висновок Київського інституту. За гроші можна все зробити, але ще є Бог над нами… Справа про загибель мого сина і Андрія Михасика зрушилася з місця лише після того, як її взяв під контроль заступник прокурора області Олександр Божко. Матеріали щодо Андрія Михасика відправляли на дослідження в інший інститут, оскільки попередня група слідчих не надала в Київський інститут значної частини матеріалів. Продажні слідчі підсунули в матеріали справи документи, що нібито подовжувач і перфоратор були новенькі, пройшли повірку, за це «хапається» нині захисник Парамея, мовляв ще невідомо від чого загинув Андрій. Наш Володя був свідком загибелі колеги. Казав, що Андрія вдарило струм і він впав до землі, там були оголені дроти… Проте теребовлянські слідчі «не побачили» цього. Смерть Андрія Михасика взагалі не розслідували майже впродовж року, аж поки не стався повторний трагічний випадок. Ні Никеруй, ні Парамей не зробили висновків, не запобігли повторенню непоправного. За це має бути справедливе покарання.