«Вона весь час дивилася на нього і не могла намилуватися. Він ні на мить не відпускав її руки. Вони не вірили в своє щастя. Не вірили, що нарешті змогли поєднати свої долі перед державою і перед Богом. Утворилася нова українська сім’я, – трепетно розповіла про гарну подію в Золотниківській громаді Оксана Середа.
Ніби, усе, як завжди, але …
* замість пишного весілля – скромний розпис і вінчання у церковці;
* замість великої родини – волонтери;
* замість великих планів на майбутнє – прохання вижити…
Бо… наш наречений – військовий. Захищає Україну з 2014-го року. Саме там зустрів свою долю. Єдину і неповторну Анастасію наш Андрій привіз зі східної України. Батько нареченої також на війні, тож благословляли молодят лише батьки Андрія. Обнадійливі слова з молитвою і побажанням на довге та щасливе подружнє життя їм уділив о. Володимир Топоровський, бо це була мрія Андрія, щоб їх вінчав капелан. І сама Мати Божа, прославлена у Зарваницькій іконі їх благословляла. Раділи ми, раділи ангели на небі й раділи наші молодята. Вже скоро Андрій повернеться до побратимів, але мусить бути тепер вдвічі обережнішим, бо має до кого повертатися і має велику відповідальність перед дружиною: кохати, піклуватися і оберігати.
Злагоди вам і кохання, наші Андрій та Анастасіє! А ще бажаю вам і нам усім перемоги. Вас поєднала війна, то нехай же вона ніколи вас не розлучить. Многая літа вам”.