Довгожителька при здоровому розумі та добрій пам’яті, єдине, як зазначив її син Василь, у свій поважний вік має деякі проблеми зі слухом. Тому трохи про її життя розповів сам, – повідомляє Теребовлянська міська рада.

Пані Вірі не позаздриш – життя в жінки було дуже важке. Спочатку в 22-річному віці її з батьками під час депортації переселили із Холмщини (Польща) на Тернопільщину. Жінка пережила смерть дочки у дитячому віці. Не доживши до поважного віку, померли її батьки. Вона тяжко працювала у місцевому колгоспі: спочатку ланковою на буряках, а потім – у городній бригаді. Після смерті дочки народила сина Василя. Коли син був у другому класі, помер чоловік. У Лошневі в пані Віри родини не було, тому вона вдовою самотужки ростила та виховувала сина, який виріс працьовитим, майстром на всі руки.

Важко сказати, в чому секрет її довголіття. Можливо, – у працелюбності жінки, а, можливо, – ще й у генах, оскільки дві рідних сестри ювілярки теж поважного віку – обом поза 90. За словами невістки Ольги, пані Віра ніколи не лежала в лікарні, ще самостійно пересувається. У ювілярки четверо внуків-хлопців, один з яких, на жаль, у 29-річному віці відійшов у засвіти. Вона має 5 правнуків. Проживає разом із сином та невісткою.