Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги захисника обвинуваченого Павла К. і представника потерпілої Валентини П. на вирок Бережанського районного суду від 11 вересня 2023 року. Так, судом першої інстанції встановлено, що в ніч із 11-го на 12 грудня 2022 року 24-річний Павло К. у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем “Мазда”, із трьома пасажирами в салоні рухався автомобільною дорогою зі с. Шайбівка у напрямку с. Нараїв Тернопільського (раніше – Бережанського) району. Під час руху водій через алкогольне сп’яніння не був достатньо уважним і не стежив належно за дорожньою обстановкою, тому допустив занос транспортного засобу на узбіччя та наїзд на дерево з перекиданням авто. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири “Мазди” 24-річний Тарас Г. і 42-річний Віталій В. загинули на місці, а 18-річна Валентина П. отримала тяжкі тілесні ушкодження, – повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.

Вироком Бережанського районного суду від 11 вересня 2023 року Павла К. визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України (порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило загибель кількох осіб) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із позбавленням права 10 років керувати транспортними засобами.

Санкція ч. 4 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 7 до 10 років.

Також задоволено цивільні позови потерпілих і з обвинуваченого стягнуто завдану моральну шкоду в розмірі: 1 млн. грн – на користь матері загиблого Тараса Г., – Катерини Г., та 100 тис. грн – потерпілої Валентини П. і 1 тис. 338 грн понесену нею майнову шкоду.

Обидві сторони, не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, подали апеляційні скарги. Так, захисник обвинуваченого Павла К. просив призначити його підзахисному покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, та зменшити розмір відшкодування потерпілим: Валентині П. – до 20 тис. грн, а Катерині Г. – до 400 тис. грн. Зазначав, що обвинувачений щиро розкаявся та визнав свою вину, але завдану шкоду не зміг відшкодувати, оскільки з моменту скоєння ДТП перебував під вартою, а у нього є тільки мати – пенсіонерка.

Натомість представник потерпілої Валентини П. просив призначити Павлу К. покарання у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років. Мотивуючи свої вимоги, наголосив, що внаслідок ДТП загинуло двоє чоловіків, а потерпіла через отримані тілесні ушкодження потребує тривалого лікування, однак обвинувачений не відшкодував жодних витрат на лікування.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив вид та розмір покарання і підстав як для зменшення строку, про що просив захисник обвинуваченого, так і для збільшення, про що ставив питання представник потерпілої, немає.

Так, районним судом враховано, що Павло К. скоїв особливо тяжкий злочин (відповідно до класифікації ст. 12 КК України), зважив на конкретні обстави справи кримінального провадження та особу обвинуваченого, який на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебував, позитивно характеризувався за місцем роботи та проживання, а також відсутність як обставин, що пом’якшували, так і обтяжували покарання (статті 65-67 КК України). Призначене покарання ґрунтувалось на засадах законності, гуманізму та індивідуалізації, відповідало вчиненому злочину та особі обвинуваченого, було необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Стосовно визначеного районним судом розміру моральної шкоди, то вона відповідала глибині завданих потерпілим фізичних і душевних страждань, а також вимогам розумності та справедливості, іншим обставинам справи та враховувала майновий стан обвинуваченого (ст. 23, 1167 ЦК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги, подані як стороною захисту, так і представником потерпілої Валентини П., залишила без задоволення, а вирок Бережанського районного суду від 11 вересня 2023 року стосовно Павла К. – без змін.