Софія Москвяк (Бойко) народилася 25 лютого 1922 року на Львівщині в селі Кропивна, що на 20 км південніше містечка Золочів. Батьки Бойко Олексій та Варвара виховували семеро дітей, – розповів колега Володимира Бойка Михайло Апостол. – Софія навчалася в семирічній школі у рідному селі. Навчання проводилось польською мовою, але жителі села не відмовлялися від рідної – української.

Родина пережила першу російську окупацію, потім – прихід німців та другі совіти.
Найстарший брат Михайло був активним упівцем, а сама Софія часто передавала звістки в сусідні села та отримувала зворотну інформацію. Брат Михайло отримав від радянської влади 10 років тюрми, а всю сім’ю виселили до Сибіру. Софії деякий час вдавалося переховуватись в родичів, які проживали в сусідніх селах, але, зрештою, доля відправила до Сибіру і її. В Кемеровській області вона працювала на вугільній шахті. Там познайомилась із ще одним упівцем, який до смерті Сталіна відбував десятирічний тюремний термін у мордовських таборах разом із її рідним братом Михайлом. Це був Москвяк Семен, родом із села Підсадки поблизу Пустомит. Вони одружилися.

В Тернополі Софія працювала на цукровому заводі, а пізніше – техпрацівником в магазині із залізничної системи, а чоловік Семен був будівельником. Вони, як свідомі українці, брали участь у всіх патріотичних акціях (мітингах, пікетах, посвяченнях братських могил, відновленнях греко-католицьких церков), які проходили в місті та на околицях.
Помер чоловік Семен у 1995 році, вже дочекавшись Незалежності України.
До цього часу Софія проживає в Тернополі”.