24-річний Валентин загинув 3 вересня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. На церемонію прощання зібралися рідні, друзі, однокласники, побратими і небайдужі мешканці містечка. Для кожного з них Валентин залишиться символом мужності та самопожертви.

Сестра Ірина зі сльозами на очах згадує свого брата, як доброго і спокійного хлопця, який завжди був готовий допомогти. Після школи Валентин навчався у Підволочиському ліцеї, а далі вирушив на строкову службу до армії. Життя молодого хлопця змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Валентин, вже маючи досвід служби, отримав повістку і без вагань пішов захищати рідну землю.

Під час похорону мати Валентина отримала Почесну грамоту від головнокомандувача Збройних Сил України — символ вдячності за відвагу та самопожертву її сина. Наймолодша сестра, не стримуючи сліз, прийняла останній дар від свого брата — синьо-жовтий прапор, яким була покрита його домовина.

“Для Валентина служба в армії була не просто обов’язком — це було покликання. Він знав, що свобода й незалежність України потребують мужніх і вірних синів. Друзі та побратими згадують його, як людину слова: завжди відповідальний, не боявся брати на себе складні завдання та ризикувати власним життям заради інших. Пам’ять про Валентина Кравчука назавжди залишиться в серцях всіх, хто знав його та боровся поруч із ним. Нехай Господь прийме його душу і оселить там, де праведні спочивають. Вічна пам’ять герою, який до останнього подиху залишався вірним присязі”, – йдеться в дописі Підволочиської селищної ради.