Саме їй він присвятив свою легендарну пісню “Червона рута”. Похорон Марії Марчук відбудеться 27 грудня на Центральному кладовищі Чернівців.

“З великим сумом дізнався новину, що у різдвяний день відійшла в інший світ Марія Іванівна Марчук (Соколовська). Прекрасний лікар й надзвичайно освічена жінка, мати трьох дітей-медиків, близька усій нашій родині й подруга життя Володимира Івасюка. Муся, казав їй композитор, запрошував грати у своєму ансамблі, радився й ділився сокровенним, присвячував пісні та першу “Червону руту” в оригіналі їй і підписав. Її порядність проявлялися завжди – одна з небагатьох поїхала на похорон Івасюка до Львова, завжди захищала Його чесне імʼя впродовж життя, берегла спогади і найкращі історії про Його творчість й спадщину. Музика й медицина, порядність, компетентність й любов до своєї землі обʼєднували їх завжди.
Наші родини тісно спілкувалися усі ці роки, пані Марія Марчук приходила до Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка й за життя дала багато корисних інтервʼю та хронік про період 1960-1970 рр.”, – написав у Фейсбуці заступник голови Чернівецької обласної ради, племінник Володимира Івасюка Михайло Павлюк.

“1969 року під час перерви між репетиціями оркестру Володя наспівав мені свою композицію. А потім була звичайна лекція, на якій він простягнув мені аркуш із текстом “Червоної рути”. Унизу – підпис: “Мусі від Володі. III пара по дермі…” – Цей аркуш паперу зберігаю й досі. Дорогі серцю слова, написані рукою Володі”, – зазначала вона.

Марія Іванівна Марчук (дівоче прізвище Соколовська) жила у Чернівцях, працювала лікарем-терапевтом. Матір двох синів і доньки, а тож ще щаслива бабуся. У її житті був момент, коли за нею упадав Володя Івасюк, – розповідає видання День. –  Чарівна білявка Марійка Соколовська ( тоді їй не було й 17 років) після закінчення Коломийської середньої школи № 1 (знаменитої колись гімназії, у якій навчались Василь Стефаник, Роман Іваничук та інші видатні діячі української культури й історії) вступила до Чернівецького медичного інституту. Старостою групи, у яку вона потрапила, був не хто інший, як Володимир Івасюк. Марійка грала на скрипці й відразу стала учасницею оркестру народного ансамблю пісні й танцю «Трембіта». Серед скрипалів, звичайно, був і Володимир Івасюк. Невдовзі йому стає тісно в межах оркестру народної музики, то він організовує камерний оркестр. Часто репетиції оркестру доводиться проводити на квартирі у Івасюків по вулиці Богдана Хмельницького, 68, у Чернівцях. Іноді, як згадувала сестра композитора Галина Івасюк-Криса, вони займалися у вхідній арці — тут була чудова акустика. Учасницею камерного оркестру, зрозуміло, стала і Марійка Соколовська.

На заняттях вони сиділи поруч. Вона добре пам’ятає, як деякі викладачі могли піднімати Володю кожного заняття й при цьому говорили йому: «Ну що, Івасюк, ви вже визначилися, ким будете — лікарем чи композитором?» І Марійка давала Володі свої конспекти, коли він не встигав добре підготуватися до семінарів — їй було боляче, коли намагалися принизити Володю. Одного разу під час занять (це було взимку) Володя підійшов до неї і показав їй вірш. Це був текст пісні, яка невдовзі стала знаменитою на весь світ — «Червоної рути». Потім Володимир написав спеціально для неї цей текст. І підписав: «Мусі від Володі».

Володя часто запрошував дівчину до себе в гості. Батьки гарно ставилися до неї. Потім вона стала дружиною молодого викладача інституту. І Володя привітав її. Листівку вона зберігає дотепер… Минали роки. У 1988 році батько Володі Михайло Івасюк подарував Марії Іванівні збірку пісень свого сина. І коли вона перегорнула кілька сторінок, побачила те, від чого може стиснутися серце, — пісню «Елегія для Марії».

— Я лише тоді зрозуміла всю глибину його почуттів до мене, — згадує Марія Соколовська (Марчук). — Із Володею ми були поруч увесь день: зранку — заняття, ввечері — репетиції. Уже пізніше мені розповіли, що Івасюк був закоханий у мене, але сам він ніколи не зізнавався. Мабуть, йому легше було про все сказати в піснях.