Субота, 25 квітня 2026
• Трагедія у Байківцях: під час будівельних робіт загинув 63-річний чоловік • Зняв свій портрет з Алеї надії: Іван Дробоцький з Шумщини повернувся з полону • Тернополяни витрачають до 60% зарплати на оренду житла • У Тернополі пройде ювілейний фестиваль “Гамселить” • Крафт, апсайклінг і стартапи: молодь Тернопільщини презентувала навчальні бізнес-проєкти у Львові • Тернопіль приєднався до європейської мережі «Міське озеро» • Теракт у Львові: завербована жінка заклала вибухівки у смітник • Назустріч виїхав нетверезий водій… У Тернополі загинули два рятувальники • У Микулинцях рідні загиблих Героїв виготовили стрітенські свічки • Поліція розшукала водія-втікача, причетного до смертельної аварії в Почаєві • Одруження у виправній колонії на Тернопільщині • Архиєпископ Теодор на Богоявлення відвідав воїнів на фронті • На фронті обірвалося життя телеоператора із Тернополя Павла Ящищака • На набережній Тернопільського ставу освятили воду • Смертельна аварія у Тернополі: водій із Харкова збив пішохода • Тернопільські ветерани можуть додати свій бізнес на Мапу ветеранських бізнесів • Постраждалі від ракетного удару тернополяни отримали мікрохвильові печі та електрочайники • Володимир Шматько спростував інформацію про призначення на посаду начальника ОВА • Код мужності. Як розробник Ігор став оператором дронів 2 Галицької бригади • За п’яного сина — 10 тисяч хабаря пропонувала поліцейським жінка на Тернопільщині
«Це спосіб самоствердження нації». Тернопільський гвардієць – про фронт і мотивацію боротися

Опубліковано: 11 Травня о 21:42 24


Андрій – військовослужбовець Тернопільського підрозділу Національної гвардії України.


Родом він – із Куп’янського району Харківської області – території, яка на початку повномасштабного вторгнення опинилась під російською окупацією.

«Мій позивний – Ара. Вибирав між двома: Жожо і Ара, бо люблю пародіювати кадирівців. Ми часто з хлопцями жартуємо, кривляємо їх – звідси й пішло», – каже нацгвардієць.

До лав НГУ Андрій долучився влітку 2020 року з власної ініціативи.

«Хотів підписати контракт із 92-ою бригадою ЗСУ. Але знайомий із військкомату порадив спочатку пройти строкову службу. Мовляв, не сподобається – поїдеш додому. На Харківському розподільчому пункті просидів близько двох тижнів, а потім потрапив до Тернопільського батальйону. Контракт підписав 21 січня 2021 року. І коли почалось повномасштабне вторгнення, я його зустрів як контрактник», – говорить Андрій.

24 лютого 2022 року батальйон підняли по тривозі. Перші завдання, за словами військового, були не надто складними, але з часом ситуація на фронті змінилася:
«Поведінка ворога дуже змінилась. Вони переймають наші ініціативи і масштабують. Наприклад, дрони: спочатку їхньою метою була розвідка, а зараз – FPV, яких у них тепер в рази більше, ніж у нас».

На межі 2024–2025 років Андрій разом із побратимами був на ротації на Покровському напрямку. Один із моментів запам’ятався на все життя.

«До нас висувалась ворожа мобільна група. Чотири-п’ять людей. Ми були на позиції, автомати почали клинити один за одним. Гранат не було. Я вже розумів – усе, кінець. Прилетів FPV-дрон, бахнув у землю за метр від нас – не зачепило. Ми залітаємо в бліндаж: тісний, два на півтора метри, п’ятеро людей. Ворог починає прострілювати вхід. Я реально подумав, що це останні секунди, – пригадує Ара. – Але сталося диво. У товариша в розгрузці знайшли дві гранати. Наш командир кинув одну, ворог почав відкидати, ще й димову шашку закинув. Видимості – нуль. Потім ми кинули другу гранату, і ворог відступив. У той момент прилетіли наші дрони й добили їх».

Щоб триматися морально, Андрій постійно носить із собою телефон з фото і блокнотик від коханої.

«У телефоні в мене все по папках розкладено: згадки, моменти. І ще в мене є маленький конверт у бронежилеті, а в ньому – блокнотик, який зробила моя дівчина. Там меми, любовні послання, два полароїдні фото. Це дуже підтримує, – каже Андрій. Інша «терапія» – шаурма. У мене є традиція: виїхати в місто й з’їсти шаурму. Звичне, просте життя – це теж кайф».

Попри війну, ставлення до життя у хлопця залишилось тим самим.

«Життя треба цінувати, тому що ти ніколи не знаєш, через яку причину воно може обірватися. Кожен день, як лотерея. Тобто, навіть, тут ти не знаєш, що тебе чекає завтра. Ти наче собі розпланував події на декілька місяців вперед, відкласти на щось гроші, кудись з’їздити, щось конкретне зробити, але кожен день треба цінувати. Війна не вплинула на мій світогляд вона просто ще раз показала той факт, що людство прогнило наскрізь. Вже XXІ століття на дворі, а ми досі за землі воюємо. Але з іншого боку,  це такий спосіб самоствердження нації, тому що, якщо зараз прогнутись, просто здатись, опустити руки, то який сенс взагалі був? З кількох століть формування нації, формування історії і це все просто не матиме сенсу? Багато життів втрачено, стільки подій сталося. Хотілось би реального скорішого закінчення цієї війни, – каже Ара. – Життя треба цінувати. Бо ніколи не знаєш, що буде завтра. Живи, насолоджуйся – навіть прогулянкою. У мене колись була потужна мотивація – родина під окупацією. Потім батьки виїхали в Латвію, дівчина до мене переїхала. А тепер за рідний край тримають тільки спогади й бажання вигнати цих виродків з нашої землі».

На запитання, чи бачить себе у цивільному житті, відповідає:

«Ні. Мої побратими щось планують: ким будуть після служби. А я – ні. Мені тут, у війську, навіть подобається. Я – як риба у воді».


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Креативні команди, продакшени та митців запрошують долучитися до державної ініціативи підтримки культурного продукту «Тисячовесна»...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 21:53


Під час будівельних робіт на приватному домогосподарстві села Байківці загинув чоловік 1963 року народження...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:07


У Шумську на Алеї надії стало на один портрет менше - Іван Дробоцький, із села Обич зняв своє фото з алеї, присвяченої військовослужбовцям, які зникли безвісти або перебувають у полоні...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:30


Бізнес на Тернопільщині продовжує розвиватися завдяки державній грантовій програмі «Власна справа», яку реалізує Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України спільно з Державною службою зайнятості...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:10


Найдорожча оренда однокімнатної квартири — у Києві, у середньому 23 000 грн за місяць. Також до топ-5 міст із найвищими цінами на зйомне житло входять: Ужгород — 20 500 грн, Львів — 16 500 грн, Івано-Франківськ — 16 400 грн, Черкаси — 16 000 грн за місяць...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:00



Теми дня
24 Квітня
23 Квітня
7 Березня
24 Лютого
22 Лютого
1 Лютого