Того фатального вечора юнака збив автомобіль «Volkswagen», у стані шоку він ще зумів самотужки дійти до нічного клубу, а вже там впав у кому. Майже три місяці Ігор перебував у комі, після Різдва нарешті розплющив очі, однак у нього досі апалітичний синдром — не реагує на зовнішні подразники, не говорить. Що буде далі — лікарі не беруться прогнозувати, але рідні вірять у позитивні зміни і докладають для цього усіх зусиль.

— В обласній дитячій лікарні Ігореві зробили три операції, помалу стабілізувався стан і на різдвяні свята його виписали. Вдома продовжуємо виходжувати сина, відлучили його від зонда, помалу їсть із ложечки. У нього відбувається певне відновлення функцій мозку, але надалі потрібна серйозна реабілітація. Днями тернопільські медики встановили йому шунт, віримо у поліпшення його здоров’я,  — каже мати потерпілого Наталя Петрівна. — До Львова чи Києва сина не змогли доправити після аварії через вкрай важкий стан. Нині можна було б звертатися за допомогою до іноземних клінік, але це надто дорого, наразі довіряємо тернопільським медикам і сподіваємося на Бога. Водій, який збив Ігоря, допомагає нам з лікуванням, із перших днів підтримує нашу родину. Звісно, він не хотів такого, все сталося несподівано, адже там неосвітлена ділянка дороги. Хочу зазначити, що якби не оперативна допомога, яку синові надали в Зборівській районній лікарні, то хтозна, як би все склалося. У контексті медичної реформи нині йде мова про закриття районної лікарні, я однозначно проти цього, бо саме там нам дали шанс. Зборівський район хочуть приєднати до Бережанського госпітального округу, а тому планують ліквідувати операційний, хірургічний, реанімаційний та інші блоки у районній лікарні, залишать лише терапію, тобто це буде так званий медзаклад одного дня. Населення Зборівщини  практично залишиться без екстреної допомоги. Навіть важко уявити, як із віддаленого села можна буде доправити по бездоріжжю важкохворого, особливо в негоду, під час снігових заметів. Зі Зборова до Тернополя — 37 км, до Бережан — понад 40 км, з крайнього села нашого району до Бережан треба їхати годину, а це іноді дорогоцінний час для порятунку. Я сама медик і розумію, що таке екстрена допомога, тому мене болить душа за кожного хворого. Отож, будемо усією зборівською громадою відстоювати збереження своєї лікарні, бо найлегше все це знищити, але потім непросто відновити.