«Вікуся пропала…» — з тривогою зателефонував брат дівчинки до старости Буряківки Товстенської громади. Підняли на ноги все село, приїхала поліція, рятувальники. Пригода сталася 27 червня. 2-річна Вікторія Попадин вийшла сама з подвір’я близько 20-ої години і пропала. Вдома з нею були четверо старших братів, батьки — в Польщі на роботі. Брати порались у хаті, дивились телевізор і час від часу заглядали за сестричкою, яка гралася біля оселі. Та малеча побачила на дорозі кота і пішла за ним селом… Коли почали пошуки, люди розповідали, що хтось бачив дівчинку на одній вулиці, хтось — на іншій. У тому краю села й шукали її, але результату не було. Усю ніч прочісували територію, ходили вздовж річки, запускали дрон, щоб роздивитися зверху фермерські поля. Понад три сотні осіб долучилися до пошуків. Знайшли Вікусю наступного дня, близько 12-ої, в полі з кукурудзою. Побачили дівчинку місцевий хлопчина з батьком. Спала на землі, згорнувшись клубком. «Вікуся!» — тихенько розбудили її, щоб не налякати, і принесли додому. Батьки і раділи, і плакали, взявши її на руки. Почувши страшну звістку, рідні за ніч добралися додому з сусідньої країни.

Марія і Василь Попадини виховують п’ятеро дітей: четверо синів і донечку Вікторію. Сини — діти Марії від першого шлюбу, а донечка — від другого. Найстаршому із хлопців 19 років, тож він і залишився відповідальним на господарці, поки батьки поїхали підзаробити протягом літнього сезону. Бабуся й дідусь теж були за кордоном і негайно повернулися додому.

— Добре, що Вікусю знайшли живою і неушкодженою, — каже староста села Буряківка Володимир Бабала. — Дитина вийшла з хати і пішла… Сусідський хлопчик бачив її в одному місці, а знайшли зовсім в іншому. Не сподівалися, що дитина завернула на поле. Відійшла від своєї оселі майже за кілометр. Багатодітна сім’я раніше жила в сусідньому селі Слобідка. Якийсь час Марія мешкала з синами на Хмельниччині, а потім поселилися в нашому селі. Мабуть, з чотири роки господарюють у Буряківці. Старші брати сумлінні, доглядали за дівчинкою, але так сталося… Того дня вони були в тітки в сусідньому селі, повернулися додому. Дівчинка побігла за котом. Брати спершу самі шукали, а коли почало темніти, звернулися до мене, а я — в поліцію.

Усю ніч люди з Буряківки, Слобідки, Попівців, Базару шукали дитину. Наполегливо трудилися рятувальники і поліція. На поле з кукурудзою не заходили.

Наступного дня знову продовжили пошуки. Я звернувся до підприємця, який
обробляє у нас поля, просив дати працівників для підмоги. Приїхали ще більше правоохоронців.

Ходив кінолог, запускали дрон. Найперше обстежували берег річки, боялись, щоб дівчинка не потрапила у воду. Вікуся ще не розуміє, що сталося, тому й не плакала. Усю ніч біля неї був сусідський породистий пес. Односельчани бачили, що собака виходив із кукурудзи, повертався, знову виходив, знову завертав. Ніби кликав туди на допомогу! Показував, де дитина. Собака сидів у вольєрі, а під вечір його випустили погуляти, так і не повертався всю ніч, хоч завжди приходив.

Господарі ще дивувалися, що ж сталося з псом. Повернувся під ранок мокрий від роси. Коли знайшли дівчинку, на ній була шерсть. Мабуть, охороняв Вікусю, зігрівав її уночі.

Величезний стрес пережили рідні дитини. Мама не знаходила собі місця, поки не знайшли дівчинку. На щастя, все обійшлося. Це урок і для інших батьків. За маленькими дітьми треба пильнувати, адже вони не розуміють небезпеки. Мама Вікторії турботлива, дбайлива — наготує дітям їсти, попере одяг, прибере в хаті. Але сім’я велика, хотіли з чоловіком заробити якусь копійку в Польщі. Щиро дякую односельчанам та мешканцям сусідніх сіл, а також правоохоронцям і рятувальникам, що так віддано допомагали розшукати дівчинку!