Час біжить непомітно і 2017-ий, який ще ніби недавно ми зустрічали з надіями на позитив, за кілька днів стане історією. Чи виправдав він наші сподівання? Навряд чи. Так само привозять зі Сходу тіла патріотів України, зубожілий народ ледь зводить кінці з кінцями, потічки заробітчан перетворилися на бурхливі ріки, на політично-владному небосхилі й надалі панують корупція та чвари, а у суспільстві — негатив, заздрість та моральна деградація…

Однак напередодні 2018-го ми знову віримо в позитивні зміни. Хто дає нам підстави для таких думок? Самі люди, професійні чи моральні  риси яких давно стали зразковими для інших, які не чекають, коли їм принесуть перев’язану рожевою стрічкою нову країну, а своєю діяльністю крок за кроком справді наближають нас до цивілізованого світу.

Ось уже увісімнадцяте «НОВА…» визначає рейтинг таких людей на Тернопіллі — 20 облич року. І разом з ними пропонуємо Вам також згадати рік, що минає — які спогади він залишить у пам’яті?

Степан Барна, голова ТОДА

Народився  9 жовтня 1979 року у с. Нагірянка Чортківського району. Закінчив історичний факультет ТНПУ, аспірантуру Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України та Інститут післядипломної освіти ТНЕУ. У 2006-2014 рр. — депутат Тернопільської обласної ради, у жовтні 2014-го обраний депутатом Верховної Ради України. З 2 квітня 2015 р.
— голова Тернопільської обласної державної адміністрації. Одружений. З дружиною Тетяною виховують доньку Софію.

— Важко кількома реченнями підсумувати успішний, на мою думку, рік для України. Відзначу, безумовно, реформи — судову, медичну, освітню, пенсійну. Можна по-різному їх сприймати, але це однозначно великий крок уперед. Окрім того, звісно, — безвізовий режим. Для українців відкрились кордони, і те, що колись нам здавалося нереальним, сьогодні сприймаємо, як належне. А ще — будівництво доріг, адже переконаний, що за кілька років ми матимемо автошляхи європейського зразка. Ми з вами маємо унікальну нагоду бути свідками капітального ремонту країни, тому потрібно «закочувати рукави» і працювати.

Область і далі рухається в напрямку євроінтеграції. Налагоджуємо стосунки із закордонними партнерами і  закликаємо міжнародних інвесторів на Тернопільщину. Успішно реалізовуємо реформу децентралізації. Відзначу й капітальні ремонти автошляхів Тернопіль — Львів та Тернопіль — Кременець.

А ще протягом року відчував підтримку сім’ї. Коли збираємося усі разом, то панує надзвичайно гармонійна атмосфера. Здоров’я всіх членів родини, спокій, взаєморозуміння — найголовніше для мене.

Сергій Надал, міський голова Тернополя

Народився 1 січня 1975 року в Тернополі. Закінчив Тернопільський комерційний інститут та ТНЕУ. З липня 1994 р. до липня 2010 р. працював на різних посадах у ДПІ у м. Тернопіль,  ДПА у Тернопільській області та Старокостянтинівській ОДПІ Хмельницької області. У 2010 р. обраний міським головою Тернополя, а у 2015 р. з великою перевагою переміг на виборах мера вдруге. Одружений, з дружиною Оленою виховують доньку Анастасію.

— Без перебільшення можу зазначити, що 2017 рік закріпив переконання в тому, що Україна та українці створили сучасну боєздатну армію, яка є однією з кращих у світі. Українці можуть бути спокійні: українські вояки їх захистять. Це для мене найважливіше, а політичні чвари та суперечки – другорядне.

У 2017 році я втратив побратима Володимира Стаюру. Він був справжнім патріотом України та рідного Тернополя. Без його мудрої поради, без його енергії дуже важко.

Пишаюся тим, що у 2017 році виконком, депутати міської ради та громада Тернополя почали працювати  як одна команда! Так, було нелегко, було необхідне партійне очищення, були політичні протистояння, але тепер у Тернополі діє команда однодумців, яка працює на Тернопіль і тернопільську громаду.

У 2017 році я радів з успіхів доньки та дружини. Загалом в особистому житті найбільше запам’ятовуються приємні несподіванки, коли рідні дарують ніби й дрібничку, але саме ту, про яку ти мріяв цілий рік і банально не знаходив часу, щоб її придбати. Але найголовніше у кожному році – щоб усі рідні та близькі були живі та здорові.

Віктор Овчарук, голова Тернопільської обласної ради

Народився 15 липня 1974 року в селі Іване-Пусте Борщівського району. У 1993 році закінчив Чемеровецьке медичне училище, а у 2000-ому — Тернопільську державну медичну академію. Пройшов шлях від фельдшера ФАПу до начальника управління надання медичної допомоги населенню департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації. У жовтні 2015 року призначений на посаду заступника голови ТОДА, а у грудні 2015 р. обраний головою Тернопільської обласної ради. Одружений. З дружиною Ларисою виховують двох синів.

— Не буду оригінальним, якщо зауважу, що надання безвізу Україні, безперечно, одна із найважливіших та найяскравіших подій для держави у 2017-ому. Надто багато за нього заплатили українці та довго чекали, але нові можливості сприятимуть позитивним змінам і в нас самих, а отже, і в нашій країні.

Не може не тішити значне перевиконання бюджетів в області, адже з’являється можливість додаткових добрих справ на Тернопільщині.  Наприклад, на фінансування галузі освіти в 2017-ому
спрямовано 312,3 млн. грн., охорони здоров’я — 500,2 млн. грн., соціального захисту та соціального забезпечення — 52,2 млн. грн., культури та мистецтва — 53,6 млн. грн., фізичної культури та спорту — 15,4 млн. грн. А це все — відновлені амбулаторії, новітнє обладнання лікарень, додаткові комп’ютерні класи, відремонтовані бібліотеки тощо.

Дуже пишаюся своїми синами. Старший у цьому році успішно закінчив перший курс вишу, менший закінчуватиме молодшу школу, також вчиться відмінно.

Тарас Юрик, народний депутат України

Народився 9 грудня 1980 року у с. Кобилля Збаразького району. У 2002 р. закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю юрист. З 2002 р. до 2010 р. працював у банківській сфері. З 2005 р. – член і співзасновник Тернопільської обласної організації «Фонд регіональних інвестиційних досліджень». З 2010 р. до 2014 р. працював у приватному бізнесі. З 2014 р. народний депутат України 8-го скликання, член партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Одружений.

— У 2017-ому відбулися історичні події, що мають надзвичайне значення щодо всього періоду незалежності України. Безвізовий режим, освітня, медична, пенсійна, судова реформи заклали фундамент нової успішної України. І хоча цього року суспільство ще не відчуло серйозних змін від цього оновлення, з кожним роком все більше і більше українців будуть переконуватися в правильності ухвалених рішень.

У житті області рік минув під знаком відродження інфраструктури. Масове відновлення шкіл, садочків, амбулаторій, ФАПів, лікарень, будинків культури і, що найважливіше, — доріг. Надзвичайно важливим є й початок створення нової футбольної інфраструктури — будівництво понад двох десятків міні-футбольних полів зі штучним покриттям.

Щодо особистого життя, то відзначу, що ми з дружиною прихильники фрази “Щастя любить тишу”, тому не хочемо робити наше особисте життя публічним. Наголошу лише, що вдома у нас панують повага, взаєморозуміння, підтримка і любов, а для мене це найважливіше надбання.

Володимир Стаюра, екс-голова Тернопільської міської організації ВО «Свобода»

26 серпня на 51-ому році раптово обірвалося життя лідера тернопільських «свободівців» Володимира Стаюри. Трагедія сталася під час відпочинку на єгипетському курорті. Володимиру Івановичу раптово стало зле і він не зміг доплисти до берега, помер на очах сина та дружини…

Народився 19 травня 1966 року в селі Буцнів Тернопільського району. Працював на заводі «Оріон», керував ПП «Партнер», ТОВ «Тернопільська інвестиційна компанія «Галичина», БФ «Фундація українських меценатів». Брав участь у створенні Народного руху України, очолював осередок «Просвіти» на заводі «Оріон». Долучився до створення товариств «Меморіал» і «Вертеп». 29 квітня 1990-го після освячення українського стяга на Театральній площі та велелюдного походу до міської ради як наймолодший рухівець «Оріону» урочисто підняв прапор над міською радою. У 2009-ому став депутатом Тернопільської обласної ради. З 2008-го обіймав посаду заступника голови обласної організації ВО «Свобода». З грудня 2012-го очолював обласну організацію ВО «Свобода». Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Влітку 2014-го пішов добровольцем у складі батальйону «Січ» захищати Україну на Донбасі, згодом став заступником командира роти у добровольчій чоті «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Із жовтня 2015-го був депутатом Тернопільської міської ради, у грудні того ж року призначений головою міської організації ВО «Свобода».

Володимир Шкробот, головний лікар Тернопільської комунальної клінічної психоневрологічної лікарні

Народився 22 квітня 1951 року у Гусятині. У 1974 р. закінчив лікувальний факультет Тернопільського медичного університету. Працював хірургом, заступником головного лікаря з хірургічної роботи обласної клінічної лікарні. Від 2001-го – головний лікар Тернопільської комунальної клінічної психоневрологічної лікарні. Заслужений лікар України (1999), повний кавалер ордена «За заслуги»: орден ІІІ-го ступеня отримав у 2004 році, ІІ-го ступеня — у 2007 році, І-го ступеня — у 2017 році. Дружина Світлана — лікар-невропатолог вищої категорії, доктор медичних наук, професор, син Леонід — головний лікар Тернопільського онкодиспансеру, донька Христина — лікар-невропатолог. Має чотирьох онуків — Анну, Анастасію, Марка та Нану.

— Найпам’ятніша подія 2017-го для України – безвіз. В області ж керівництво в особі голови ОДА Степана Степановича Барни та голови обласної ради Віктора Вікторовича Овчарука спільно з медичним університетом в особі ректора, доктора медичних наук, професора Михайла Михайловича Корди прийняли історичне для Тернопільщини рішення наступного року придбати лінійний прискорювач для лікування онкологічних пацієнтів. У нашій лікарні – це відкриття після капітального ремонту цілої низки відділень і створення інноваційного підрозділу – блоку нейрореабілітації для хворих, які перенесли інсульт. В особистому житті найпам’ятніша подія цього року – народження внучки Нани.

Ігор Гуда, директор будівельної компанії «Креатор-Буд»

Народився 3 березня 1980 року у м. Збараж. Закінчив Українську гімназію ім. І. Франка. Має три вищі освіти. З 2006 року і до сьогодні очолює будівельну компанію «Креатор-Буд», яка є багаторазовим переможцем різноманітних обласних та всеукраїнських рейтингів. Одружений, разом з дружиною Наталею виховують синів Андрія та Владислава.

– Влітку 2017-го ми отримали право на безвізові поїздки до країн Євросоюзу. Безвізовий режим – це свобода, за яку ми боролися,  надзвичайно важливий крок у плані розвитку країни в освіті, бізнесі, ділових та дипломатичних відносинах. Для області 2017-ий був знаковим: Тернопільщина стала центром паломництва, сотні тисяч вірян з усієї України мали можливість приклонитись перед Чудотворним образом Христа Спасителя у Зарваниці та Архикатедральному соборі Тернополя. За всю історію християнства образ покинув Ватикан втретє! Гордий з того, що наш благодійний фонд «Твори добро» долучився до того, аби ця унікальна подія відбулась. Восени ми з дружиною Наталею у складі тернопільської делегації представників духовенства побували у Ватикані з особливою місією. Святійший отець Франциск очолив месу, під час якої була присутня Чудотворна Ікона Зарваницької Богородиці. Важливим для мене є те, що ми не лише організаційно та фінансово підтримали цей захід, а й особисто несли чашу під час Божественної Літургії до Папи Франциска. Для нас з дружиною – це глибоко символічна духовна подія.

Олег Крижовачук, директор ТОВ «Україна»

Народився 23 травня 1954 року у селі Карначівка Лановецького району. У 1976-ому закінчив Тернопільський педагогічний інститут, працював учителем. З 1986-го був головою колгоспу, з 1993-го – головою КСП, а у 1998-ому став директором ТОВ «Україна» у селі Скорики Підволочиського району. Герой України. Разом з дружиною Галиною виховали доньку Валерію, яка подарувала їм двох онучок – Валерію та Вікторію.

– Одним із досягнень вважаю запровадження безвізу – це ще один крок до Європи. Найболючіше, звичайно, те, що робиться на Сході. Там воюють і хлопці з нашого товариства, ми їх підтримуємо, як можемо, але, попри те, ми тут, а вони – там, в окопах… На жаль, у Підволочиському районі поховали уже 13-ох хлопців, які загинули там. Це дуже тяжко.

В області найбільше тішить те, що голови ОДА та обласної ради проявляють себе як розумні державні мужі, спільно впряглися в того воза і дуже гарно його тягнуть. Я — депутат обласної ради уже третього скликання і не пригадую, щоб на всеукраїнському рівні так часто і так позитивно стабільно говорили про Тернопільщину. Це не може не тішити, тим більше, вважаю, що у тому є і наш внесок. ТОВ «Україна», як завжди, нарощує темпи. Це дало змогу серйозно підвищити заробітну плату: цей рік завершуємо із середньомісячним показником оплати праці людей в ТОВ «Україна» 10 тисяч гривень. А ще я дуже радий за дружину, яка цього року отримала звання заслуженого працівника освіти, адже освіті вона присвятила все життя.

Леонід Бицюра заступник міського голови Тернополя, голова Тернопільської Кінокомісії 

Народився 7 січня 1977 року. Закінчив Інститут банківського бізнесу ТНЕУ та Академію адвокатури України.  Економіст, юрист, громадський діяч,  впровадник багатьох мистецьких, соціальних та екологічних ініціатив у місті, ініціатор та натхненник Всеукрaїнського форуму «КіноХвиля».

— Рік, що минає, багато чого мене навчив, змусив чимало речей переоцінити, почати по-іншому  дивитися на життя… Думаючи про майбутнє України, потрібно розуміти: створюватимемо його лише ми самі.

Нині назріла потреба якісного брендування Тернополя, вдалого його позиціонування, вирізнення з-поміж інших міст. Скажімо, було дуже приємно почути, як відомий кінокритик Ярослав Гвяздовський після цьогорічної «КіноХвилі» виділив Тернопіль як одну з чотирьох кіностолиць України – поряд з Києвом, Львовом та Одесою.

Серед успішно реалізованих цьогоріч проектів — не лише кінопрорив, а й екологічний проект, який ми взялися комплексно реалізовувати уперше за десятки років: дослідження дна ставу та води, установка аераційного фонтану, який наповнюватиме Тернопільський став киснем та запобігатиме застою води. Уперше за багато років у Тернополі були проведені комплексні археологічні дослідження, які відкривають нам невідому історію нашого міста.

Я ж цьогоріч знову пішов вчитися: нині здобуваю фах еколога у Тернопільському педагогічному університеті, уже успішно склав першу сесію.

Петро Гадз, керівник фермерського господарства «Гадз», депутат Тернопільської обласної ради

Народився 21 серпня 1960 року в с. Зелена Бучацького району. Герой України, заслужений працівник сільського господарства України, голова наглядової ради ТзОВ “Бучачагрохлібпром”. З дружиною Марією мають двох доньок та чотирьох онуків.

— Для аграріїв 2017-ий був сприятливим — без сильних морозів, посухи, злив, погода дозволила засіяти і зібрати хороший врожай. У політичному житті це був важкий сумбурний рік, але ми вистояли. Прикро, що донині проливається кров на Донбасі, гинуть справжні патріоти… Хитрий і небезпечний ворог не відступає, але ми віримо у перемогу нашого народу, бо за нами правда.

Тернопільщина має суттєвий поступ в інвестиційному напрямку, керівництво області та бізнес зацікавлені у налагодженні співпраці з потужними інвесторами. Приємно, що на нашому підприємстві зарплати перевищують рівень середніх зарплат по області. Люди добре працюють, а ми стараємось давати гідну зарплатню. Цьогоріч вдалося збільшити кількість робочих місць, щодо оснащення, то запустили елеватор, ввели в експлуатацію холодильники. За надоями наше господарство вийшло на 8,5 тис. тонн молока у рік.

Дякую Богові, що всі мої рідні живі-здорові. Попри працю стараюся знаходити час для сім’ї, приділяти увагу найдорожчим людям.

Віталій Марків, учасник АТО із Гусятинщини

Через політичне переслідування півроку перебуває за ґратами в італійській в’язниці.

Народився 16 серпня 1989 року. 14-річним хлопцем виїхав із рідними до Італії, де мешкав десять років, працював ді-джеєм. Спонукала його повернутися в Україну Революція Гідності. Після Майдану вступив до Національної гвардії, був бійцем батальйону ім. Генерала Кульчицького.

Цілковитою несподіванкою стало затримання Віталія в Італії 30 червня цього року. Маючи подвійне громадянство, він хотів провідати свою матір за кордоном, але його заарештували в аеропорту міста Болоньї і оголосили підозру у… вбивстві італійського фоторепортера Андреа Роккеллі на Донбасі у травні 2014-го (разом із ним загинув російський кореспондент Андрій Міронов). Обвинувачення Марківа більш ніж абсурдні, оскільки є докази, що по іноземних журналістах стріляли сепаратисти. Його справа шита білими нитками, вочевидь, під «викройку» російських спецслужб, які активно діють в Італії та інших країнах ЄС і скористалися нагодою через свою агентуру зламати дух українця. «Я побачив Європу, відчув, як там класно живеться, але я народився в Україні, тому прийшов час служити своїй країні», — казав свого часу Віталій в інтерв’ю «НОВІЙ…» Наразі триває слідство, в італійській тюрмі його провідує мати, він має змогу раз на тиждень телефонувати до рідних. За Марківа активно вболіває українська діаспора в Італії та інших країнах.

Богдан Юлик, начальник Служби автомобільних доріг у Тернопільській області

Народився 15 червня 1985 року в Чорткові. Закінчив ТНЕУ. З серпня 2006 р. до березня 2014 р. працював на різних посадах у ДП “Тернопільський облавтодор” та в Службі автомобільних доріг у Тернопільській області. З 26 березня 2014 року очолює Службу автомобільних доріг у Тернопільській області.

— У 2017-ому відбулося чимало змін, які позитивно вплинули на українців загалом та мешканців нашої області зокрема. Триває будівництво нової країни, і ці процеси не можуть не радувати.

У дорожній галузі, наприклад, відзначу реалізацію проекту
Go highway (автошляхи мають об’єднати порти Польщі та України), що з першого погляду видавався фантастикою. У рамках цього проекту на Тернопільщині цілковито відремонтовано дорогу Львів – Тернопіль і тепер це частина траси європейського рівня.

Позитивні зміни принесла і децентралізація. Громади Тернопільщини стали  самостійнішими і тепер намагаються самотужки вирішувати проблеми на своїй території. Завдяки цьому маємо плідну співпрацю з новоутвореними ОТГ і кількість ремонтних робіт на дорогах області значно зросла. Гадаю, вже незабаром програма відновлення доріг Тернопілля дасть суттєві результати.

Володимир Кравець, голова Вишнівецької об’єднаної територіальної громади

Народився 15 жовтня 1967 року в с. Бутин Збаразького району. Із 90-их років — в аграрному бізнесі. У 2000-ому створив ПП «Добрий самарянин». У 2015-ому заснував політичну партію «Добрий самарянин».  Одружений. Має четверо дітей і четверо онуків.

— 2017 рік був важким: триває війна, не повернуто Крим, частину Донбасу, українці все більш негативно сприймають політику нинішнього уряду. Навіщо загинуло понад 10 тис. українських військових на Донбасі, покинули домівки два мільйони переселенців? Усі очікували якісних змін у державі, а їх нема. Зміни прийдуть лише тоді, коли подолаємо корупцію. Та замість того, щоб долати корупцію, прокурори, судді, керівники СБУ, поліції, чиновники й далі очолюють її.

На Тернопільщині поки що нема зрушень у реформуванні медицини, освіти, єдине досягнення — ремонт доріг. Через корупцію неможливо привести інвесторів. У Вишнівецькій громаді зроблено важливі кроки з подолання корупції. Моїй родині довелося кинути виклик фіскальній службі. У ПАП «Добрий самарянин», яке очолює моя дружина, фіскали вимагали 400 тис. гривень хабара за неіснуючі порушення, тому довелося звернутися до НАБУ та МВС.

Цьогоріч справи громади для мене були на першому місці, я не займався ні бізнесом, ні господаркою. Скажу відверто: за 2017-ий моя сім’я збідніла, бо чимало власних коштів я доклав, аби підняти громаду, та не шкодую — роблю це щиро. Люди вірять мені і це дає сил іти вперед!

Алла Квач, міський голова Заліщиків

Народилася 15 лютого 1966 року у Заліщиках. Закінчила стоматологічний факультет Львівського медінституту, працювала у стоматологічному відділенні Заліщицької ЦРЛ та з 1999р. приватним стоматологом. У 2015 році обрана міським головою Заліщиків. Заміжня. Із чоловіком  Арсеном мають п’ятьох дітей — синів Захара та Северина, доньок Анастасію та Аріану. Син Орест — доброволець  батальйону «Айдар» — загинув 27 липня 2014 р. під час мінометного обстрілу в боях за місто Лутугине Луганської області. Йому було тільки 23 роки…

— Рік, що минає, у масштабах всієї України запам’ятався, на жаль, негативом:  триває узурпація влади і повне зомбування населення. “Революцію роблять герої, а її здобутками користуються негідники” — влучна фраза про сьогоднішню ситуацію в Україні. Тішить хіба що те, що поступово змінюється свідомість людей, але, на жаль, поки що не всіх…

Щодо рідних Заліщиків, то цей рік був насичений роботою. Працювали над забезпеченням містян питною водою, розробили карту мереж водогону міста, що дозволить комплексно підійти до вирішення проблеми водопостачання. Зробили 10 поточних ремонтів вулиць, два ремонти тротуарів, засипали щебнем шість вулиць. Провели велику роботу з впорядкування старого цвинтаря.

В особистому житті для мене найбільш очікуваною подією є час, коли усі діти збираються вдома. Зазвичай це Різдвяні та Великодні свята, дні народження і роковини загибелі Ореста.

Роман Полікровський, міський голова Збаража   

Народився 24 грудня 1979 року у Збаражі в багатодітній християнській сім’ї. З відзнакою закінчив Тернопільський національний економічний університет за спеціальністю “Економіка підприємств”. У 2014 році обраний міським головою Збаража.  За час перебування на посаді  проявив себе досвідченим керівником, умілим організатором та неабияким  патріотом рідного міста. У 2015 році повторно балотувався на посаду міського голови і був повторно обраний, причому відсоток довіри громадян становив рекордних 87,6%. З дружиною Тетяною виховує трьох доньок: Каріну, Мілану і Юліану та двох синів: Владислава і Станіслава.

— У році, що минає, найбільше запам’яталася інформаційна перемога України серед  світової спільноти, що дало змогу зберегти санкції проти Росії. Проте прикро, що у той же час цього виявилось замало, аби повністю зупинити агресора. Незважаючи на багато позитивних зрушень, в Україні все-таки негатив переважає, українці далі чекають, що Україну змінить хтось, а не ми усі разом.

У рідному Збаражі приємно вразила активна робота усієї моєї команди, усіх містян, а це — багато змін в благоустрої парків, тротуарів, загальноміські толоки, турніри… З особливо яскравого — перемога у грантових програмах з енергоефективності Німецького фонду GIZ і МЗС Польщі “Школа доброї енергії”.

На особисте, на жаль, залишається дуже мало часу… Проте величезна Господня підтримка та допомога моєї сім’ї — це той фундамент, на якому будується моє життя.

Олег Кохман, голова Великогаївської об’єднаної територіальної громади

Народився 22 березня 1973 року у с. Великі Гаї Тернопільського району.  У 1999 р. закінчив ТНПУ ім. В. Гнатюка, в 2011-ому – Національну академію при Президентові України. 15 років працював учителем фізкультури у ЗОШ І-ІІІ ст. села Великі Гаї, з 2006 року три каденції був сільським головою Великих Гаїв, два останніх роки – голова Великогаївської об’єднаної територіальної громади. Одружений. З дружиною Людмилою виховують сина Ігоря. Донька Юля і зять Юрій торік подарували їм внука Давидка, якому нещодавно виповнився рочок.

– Україна рухається правильним шляхом децентралізації, адже тільки об’єднання громад врятує українські села. Дуже важливий крок на рівні держави – прийняття законів в освіті та медицині, за якими майбутнє цих галузей. Для  області рік, що минає, був досить продуктивним у розвитку інфраструктури — ремонті доріг, відкритті шкіл, дитячих садочків. Особисто для мене у 2017-ому знаковим став виступ на п’ятому засіданні Ради регіонального розвитку при Президентові України, що відбулося у Києві в березні. Перед представниками уряду та органів місцевого самоврядування усієї України я мав честь розповідати про успіхи та розвиток Великогаївської об’єднаної територіальної громади. Радий, що цього року нашій громаді вдалося частково зробити дороги, відкрити групи в дитячих садочках, зокрема, в Скоморохах, відновити школи. Найбільше ж, звичайно, хочеться миру в Україні.

Степан Гладун, голова Хоростківської об’єднаної територіальної громади

Народився 15 червня 1970 року в с. Карашинці Гусятинського району. У 1989 р. закінчив Борщівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства, у 2000-ому – Тернопільську академію народного господарства, у 2002-ому – Львівський коледж газового господарства. Працював майстром будівельно-монтажної дільниці ВАТ «Гусятингаз», приватним підприємцем, у 2004-2011 рр. – начальник МКП «Комунальник».  25 жовтня 2015 р. обраний міським головою м. Хоростків, з 29 жовтня 2017-го — голова Хоростківської об’єднаної територіальної громади. З дружиною Світланою виховують сина Володимира.

— 2017-ий був роком реформ і продовження курсу на децентралізацію влади. Саме цього року прийнятий закон про освіту, що декларує рух надання автономії школам, з січня 2017 року стартував перший етап медичної реформи, у жовтні був прийнятий закон про зміни до пенсійної реформи, також цього року затверджений безвізовий режим.

В області найбільшим позитивом вважаю те, що, як ніколи, зроблено ремонт багатьох кілометрів доріг. Для нашого міста визначальним вважаю капітальний ремонт центральної дороги міста – вулиці Незалежності, що не ремонтувалася впродовж останніх 20-ти років, а для новоствореної Хоростківської громади – перші вибори, що відбулися 29 жовтня 2017 року. Для мене довіра, яку надала мені громада, обравши головою Хоростківської об’єднаної територіальної громади, надзвичайно важлива.

Володимир Петровський, голова Саранчуківської об’єднаної територіальної громади

Народився 12 вересня 1962 року в селі Саранчуки Бережанського району. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту та ЛРІДУ. Вчителював на Бережанщині, працював головою Саранчуківської сільської ради, керівником підприємства, першим заступником голови та головою Бережанської РДА. Був помічником нардепа В. Наливайченка. Позапартійний. Одружений, має трьох дітей та онучку.

— Дуже суперечливий рік: триває війна, загострена суспільно-політична ситуація, водночас надходять кошти на реалізацію різноманітних проектів, просуваються реформи, зокрема, щодо децентралізації, медицини та ін. На Бережанщині вдалося втілити 15 проектів. Та найголовніше, що цьогоріч жоден воїн із нашого району не загинув на фронті.

2017-ий рік ознаменувався створенням першої ОТГ на Бережанщині — Саранчуківської. Формування громади тривало два роки через опір чиновників сільських рад, а ще через те, що ми хотіли об’єднати всі села району, це була помилкова ідея. Довелося розвіяти міфи про можливі незручності чи втрати через створення громади. Мешканці краю довірили мені очолити Саранчуківську ОТГ. Я зважився залишити посаду голови Бережанської РДА і зайнятися громадою, бо хочу, відсторонившись від політики,  активно попрацювати у господарському напрямку, оскільки для цього нині є бюджетні можливості та підтримка держави.

«Танька і Володька» — шалений дует

Яскрава пара непересічних акторів, яких усі ми добре знаємо за однойменним телевізійним серіалом,  «в миру» — тернополянка Тетяна Песик та львів’янин Тарас Стадницький, відомі гумористи, учасники команди КВК «VIP-Тернопіль».

Тетяна Песик народилася
25 грудня 1987 року (це якщо вірити інтернету, бо, на жаль, із журналістами «НОВОЇ…» акторка так і не знайшла часу поспілкуватися). Закінчила Тернопільський національний економічний університет. За спеціальністю маркетолог, за покликанням — КВНниця-гумористка.   Учасниця команди КВК «VIP-Тернопіль»,  фіналіст Вищої Української ліги КВК, чемпіон багатьох неофіційних ліг КВК, дворазова  переможниця проекту «Розсміши коміка».

Тарас Стадницький народився
9 травня 1983 року у селі Боброїди Жовківського району Львівської області. Закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка за спеціальністю «прикладна математика». Одружений, разом з дружиною виховують двох донечок.

Танька і Володька —  колоритні герої гумористичного серіалу  на телеканалі ТЕТ. «Сільшький парубок» Володька постійно  допікає своїй половинці, на що вона гиркає уже «хрестоматійне»: “Не позор мене…”  «Солодка парочка» та їхні “високі” взаємини уже встигли завоювати симпатії глядачів усієї України. Але «якщо ви думали, що ви вже знаєте про них все, то ні! У нових серіях з Танькою й Володькою відбуватимуться цікаві події, і ми маємо вам ще що показати!», —  зазначають самі артисти.

Анастасія Меркушина, біатлоністка збірної України

Народилася 14 січня 1995 року в Сумах, а потім з батьками переїхала до Тернополя. Шестиразова призерка юніорських чемпіонатів світу та восьмиразова призерка чемпіонатів Європи. У 2017-ому році стала срібною призеркою дорослого чемпіонату світу в естафеті. Це поки що найвище досягнення Насті на міжнародній арені.

Нинішній рік Анастасія Меркушина розпочала в статусі найкращої спортсменки України грудня 2016-го. Тоді Настя виграла кілька гонок Кубка IBU (другі за значимістю змагання після Кубка світу), після чого отримала виклик до національної команди і в її складі здобула «бронзу» в естафеті Кубка світу.

На початку 2017-го Настя успішно подолала відбір до основної четвірки на чемпіонат світу і виграла там срібну медаль в естафеті. Меркушина «закривала» третій етап, успішно його подолала і другою передала естафету уродженці Тернополя Олені Підгрушній, яка й фінішувала на «срібній» позиції. А ще Настя на тому чемпіонаті планети продемонструвала 10-ий час у спринті, 8-ий – в гонці переслідування та 14-ий – у мас-старті. Чудові результати для 22-річної спортсменки!

Нині Анастасія Меркушина разом зі збірною України за кордоном проводить вирішальний збір перед другим триместром етапів Кубка світу та Олімпійськими іграми у Південній Кореї. Побажаємо ж їй успішного виступу на головному старті чотириріччя!