На коронавірусну інфекцію COVID-19, про яку на початку року чули одиниці (наприклад, 21 січня офіційно на планеті було зареєстровано лише 282 хворих), станом на кінець грудня перехворіли понад 77 мільйонів землян, а понад півтора мільйона — померли. Вірус змусив людство вживати безпрецедентні запобіжні заходи, вводити жорсткі локдауни і карантини. Причому одним роком усе це не обмежується, хвороба не здолана й нині, і всі проблеми переходять у наступний, 2021-ий…
Іншою дуже важливою подією року, що минає, стали місцеві вибори. В Україні завершується реформа децентралізації — на зміну звичним районам приходять громади, а фінансові можливості й підтримка місцевих мешканців роблять їх керівників дуже впливовими на регіональному рівні, а тому дуже важливо було обрати справді гідних.
Ці два моменти були визначальними у 2020-ому, а тому, традиційно (вже 21-ий раз) визначаючи 20-ку облич року, ми ставили звичне запитання людям, які творили його історію в нашому краї: чим найбільше запам’ятався вам 2020-ий? Проте цього разу ми попросили їх не акцентувати увагу на двох вищеназваних подіях, адже вони, безумовно, запам’ятаються всім…

Віталій Марків, військовослужбовець
Народився 16 серпня 1989 року в місті Хоростків Гусятинського району. У 2003 році з матір’ю й сестрою переїхав до Італії, де закінчив технічний коледж, отримав громадянство Італії. В Україну повернувся в грудні 2013 року під час Євромайдану. Там, на Майдані, зустрів свою майбутню дружину Діану, звідти подався захищати Україну. Учасник боїв за Слов’янськ, старший сержант батальйону оперативного призначення ім. Генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. У 2017 році Марків поїхав до Італії, щоб відвідати матір. В аеропорту Болоньї італійська поліція заарештувала його нібито за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі, який загинув у травні 2014-го поблизу Слов’янська. Віталій Марків провів понад три роки в італійській в’язниці і 3 листопада 2020-го був повністю виправданий та звільнений апеляційним судом Мілана.
– Я готувався до найгіршого сценарію, але сподівався на краще, – розповів журналістам Віталій. – Те, що всі обвинувачення були зняті – не тільки з мене, а й з України як відповідача позову, – для мене одна з найважливіших моїх битв і найголовніша моя перемога… Після нетривалого відпочинку та реабілітації Віталій Марків поновився на службі в Національній гвардії України: «Я — чинний військовослужбовець України. Пишаюся тим, чим займаюся, пишаюся, що можу носити військову форму. Моє майбутнє – лише в Україні!»