Деяким обуреним батькам разом з активістами щодо питання із дитсадками варто позиватися до безвідповідальних голів ОТГ, народних депутатів і урядовців. Адже це саме вони причетні до виникнення ситуації із дитсадками, яку сьогодні ті ж активісти називають “дискримінаційною”.
Чого вимагає закон?
Як відомо, до 2014 року утримання дитсадків належало до обов’язків центральної влади і здійснювалося з державного бюджету. На кожну дитину виділяли фінансування, незалежно від того, де вона зареєстрована чи проживає. З початком реформи децентралізації фінансування дитсадків переклали на місцеві бюджети. При цьому такі обласні центри, як Тернопіль, не отримують за це жодних компенсацій з центрального бюджету. Натомість район, об’єднані територіальні громади мають спеціально призначені доплати з центрального бюджету на утримання дітей у садочках.
При цьому варто зазначити, що передані на місця видатки у рамках децентралізації приблизно у два рази перевищують передані доходи. Тобто місцеві бюджети, особливо обласних центрів, опинилися у досить скрутному становищі. Адже, окрім садочків, їм потрібно оплачувати пільговий проїзд, утримувати школи, лікарні, дофінансовувати зарплати освітян і медичних працівників, оскільки державні виплати на ці статті нерідко “запізнюються”…
Тим часом закон вимагає від місцевої ради та голови діяти чітко у межах визначеного фінансового ресурсу. Крім того, місцева рада і міський голова у першу чергу повинні забезпечувати потреби своєї громади. Ст.140 Конституції зобов’язує голів територіальних громад включно з міським головою Тернополя діяти чітко у рамках закону. “Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи”, – гласить дана стаття Основного Закону. Тобто у питаннях дитсадків, шкіл, медзакладів, транспорту і взагалі всіх послуг міська рада у першу чергу повинна дбати про мешканців своєї громади. З іншого боку, міська рада і міський голова не можуть закладати у послуги того, що вони не здатні оплатити з бюджету. На відміну від “активістів”, ані Тернопільська міська рада, ані голова не мають права обіцяти те, що вони не можуть, згідно із законом, виконати, бо будуть нести за це відповідальність.
Яке рішення знайдено?
Склалася ситуація, коли кожна громада зобов’язана платити за місця у садочку тих дітей, які зареєстровані на її території. В рамках чинного законодавства, прийнятого Верховною Радою, передбачено лише один механізм. Закон передбачає, що громади мають право укладати між собою угоди про так звані міжбюджетні трансферти, тобто взаєморозрахунки. Тернопіль одним з перших розпочав з районом і окремими ОТГ переговори про такі угоди. На даний час угоди про трансферти за дитсадки укладено з деякими навколишніми громадами, зокрема, з Байковецькою, Великогаївською та іншими. У результаті відповідні громади і район перераховують кошти до бюджету Тернополя. Таким чином, там, де є відповідальні керівники, у батьків дітей проблем не виникає, адже питання утримання дитсадків вирішується у площині міжбюджетних відносин громад.
Як маніпулюють проблемою?
Проте “захист прав дітей” є однією з найбільш улюблених тем пустословів. Адже простіше говорити, ніж шукати дієві рішення. Тому вони маніпулюють проблемою, як тільки можуть…
По-перше, у більшості виступів так званих “активістів” йдеться про “плату за навчання”. Хоча йдеться про утримання дитсадків, а це харчування, утримання будівель, комунальні послуги тощо. Що ж до освіти, то вона включно із шкільною є безкоштовною.
По-друге, маніпулятори часто розповідають зворушливу історію про маленьку заплакану дитину, яка не може потрапити до друзів у садочок. І нам, як і всім нормальним людям, стає шкода цієї дитини. Тільки ж треба розуміти, що є ще сотні дітей, які живуть у Тернополі і не можуть потрапити у міський садок, бо не буде коштів на його утримання, на відкриття нових груп. Однак “жаліслива історія” – це один з улюблених засобів псевдопропагандистів. Згадаймо радянського “Павлика Морозова”, якого закатували “злі батьки”, хоча насправді такого в історії не було. Проте під впливом пропаганди народ масово виступив проти “куркулів”, знищуючи справжніх господарів і багате українське село… Так і тут — маніпуляції своє роблять.
По-третє, псевдоактивісти вже встигли «призначити» винних в особі Тернопільської міської ради, хоча міськрада є у цій системі просто “постраждалою”. Адже вона вимушена діяти у рамках законів, ухвалених нардепами у парламенті, та відповідно до приписів уряду.
Хто насправді відповідальний за “дискримінацію”?
Отже, ключове питання: хто насправді відповідальний за “дискримінацію”? Відповідь — на поверхні. Достатньо проаналізувати так звані децентралізаційні законопроекти 2014-2017 років. З легкої руки народних депутатів було внесено ряд змін до Бюджетного кодексу України, за якими фінансування закладів дошкільної освіти перекладали на місцеві бюджети. За такі рішення голосували депутати від усіх на той час коаліційних фракцій. Зокрема, таке рішення підтримав і народний депутат від Тернополя, представник фракції “Самопомочі” Тарас Пастух. Тобто, це наші з вами «народні слуги» створили таку систему.
А виходів є два. Перший — створити умови, коли громада буде фінансово самодостатньою, зможе покривати усі видатки і не буде ходити з простягнутою рукою до уряду чи парламенту. Другий — повернути фінансування освіти цілковито із державного бюджету. В обох випадках рішення мають приймати “нагорі”. А тим часом, поки питання принципово і чітко не вирішується, батьки малюків мають право звертатись до суду. Тільки відповідачами мають фігурувати депутати, урядовці і голови ОТГ, що відмовляються платити за своїх дітей.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ОТГ, садочки, ТМР