Минулий тиждень показав гостру суперечку між двома лідерами перегонів. Петро Порошенко з трибуни парламенту виголосив свою промову як кандидата на пост президента. Наголосив про свої здобутки, зокрема, щодо протистояння загрозі з Росії та посилення армії. Незручні питання — економіки, покращання життя оминув. Навіть «Стратегія’2020» — документ, виголошений на початку президентської каденції, – не звучав у промові. Очевидно, звітувати про виконання цієї програми Порошенко банально не може.

Натомість Юлія Тимошенко у п’ятницю провела форум, присвячений новому економічному курсу України.
Петро Порошенко зробив наголос на зовнішній політиці. Юлія Тимошенко ж запропонувала своє бачення виходу з кризи та порушила теми, які менше стосуються міжнародного порядку денного, а більше – про рівень життя людей.
Опоненти часто звинувачують Тимошенко в популізмі та відсутності розуміння проблем бізнесу. Натомість на заході в п’ятницю вона дуже чітко сформулювала свої пріоритети – розвиток бізнесу та перехід від сировинної економіки до інноваційної.
Якщо взяти до уваги приклад розвинутих країн, то тези Тимошенко виглядають ще більш обґрунтованими, адже додана вартість і нові робочі місця створюються там, де розробляється повноцінний продукт, а не лише матеріал для нього. Відсутність розуміння цих процесів може призвести до того, що більшість населення України буде просто непотрібна. У моделі агродержави, яку створює нинішня влада, велику частину людської роботи робитимуть технічні засоби.
Юлія Тимошенко пропонує піднімати ринок внутрішнього споживання. Іншими словами, ВВП має збільшуватися за рахунок того, що українська економіка буде розвиватися. Бізнесмени зможуть отримувати кредити за розумними ставками (до 5%), а ринок буде рости через те, що українці витрачатимуть більше. У той же час її опоненти роблять ставку на залучення іноземних інвестицій, де головною інвестиційною привабливістю є дешева робоча сила. Погодьтеся, не найкраще позиціонування держави. Українці мають добре заробляти та гідно жити, а не рахувати копійки для того, щоб викликати інтерес у міжнародних компаній.
На відміну від Порошенка, тези для Тимошенко писали не професійні спічрайтери, а науковці, тому і текст програми наповнений важкими графіками та формулами. Втім, справжній план виходу України з кризи так і має виглядати. Відійшовши від абстрактних слів, Юлія Тимошенко тим самим зробила можливою свою програму для критики. Це може свідчити про готовність до діалогу та розробки конкретики. Дуже сміливо та нестандартно як для вітчизняного політика.

Петро Охотін, політолог