Вони оригінальні та несподівані. Мультиінструменталісти-експериментатори, котрі грають «на усьому, що вдома завалялось» —  від  флейти та альта до  друкарської машинки і глиняної пташки)) Їх дебютний реліз «Shuma» називали кращим інді-альбомом 2016 року. В 2017-му відомий англійський дім моди «Wolf & Badger» використав їхню пісню «Малесенькі малюсіки» саундтреком до рекламного ролику своєї весняно-літньої колекції, а в 2018 році цей колектив справедливо потрапив у список найкращих гуртів з України за версію журналу “Новое время”. Здогадалися, про кого йде мова? Так, це —  тернопільський гурт «Tik Tu»! І уже незабаром,  17 березня у клубі «Maxim» вони гратимуть для тернополян!  А поки що учасники гурту Наталка Багрій,  Роман Божко та Лесик Драчук розповіли «НОВІЙ…»   про свій нещодавній тур Європою, концерти в Україні, музику як один із способів змінити світ та повний Ulitakis… 

 — Ви нещодавно повернулися із міні-туру Європою – Німеччина, Польща, Чехія, тепер відіграєте серію концертів в Україні. Чи відрізняється ваш європейський і український слухач, хто і який, узагалі, він?

Роман: — Наш слухач як завжди різний —  від бабці із маленького німецького містечка Hof, яка сидить за столом, притупуючи під кожну пісню і до музикантів із фестивалю «Reverberation» Fenster, з якими ми у дві сторони обмінювались компліментами та творчим доробком. Загалом уже не відчуваю різниці між публікою європейською та українською, і тут, і там так само є люди, яких важко зрухати з місця і такі ж, які з тобою весь концерт із першої пісні…

— Вашу музику характеризують  як бароко-поп з елементами інді-попу та електроніки, а також мотивами фанку, дабу, народної музики — цей список можна ще і ще продовжувати. Окрім того, кожен із вас грає на безлічі інструментів. Чим для вас є  експерименти із музичним форматом?

Роман: — Експерименти із музичною формою для нас природні та звичні, оскільки ми мультиінструменталісти-меломани, тобто, «на виході» у нас не може бути іншого результату, ніж «венігрет» із кількох стилів в одній пісні.

Лесик: — Граємо на усьому, що завалялось в кожного з нас вдома. А це може бути і радянська друкарська машинка, і глиняна пташка, а може, і олдскульний шведський орган…

Наталка: — Часом буває так, що почуєш оркестр і тоді давай робити його імітацію множенням та розгалуженням доріжок у студійних умовах. Це для мене найцікавіша гра з прадавніх-давен. А загалом ми утрьох маємо різний музичний смак, думаю, це основна причина еклектики нашої музики.

— Ви співаєте про “бананових інтровертів, плавлених зірок футболу та психоделічних котів”))) Наскільки вам важливо бути зрозумілим публікою?   Кожна творча людина має на меті донести певний меседж до своєї публіки. Дехто керується тільки власними вподобаннями та амбіціями, для когось музика є способом змінити світ… А для вас?

Роман: — Так, музика це один із способів змінити світ, і ми це практикуємо – радісно бачити людей які відволіклись на годинки дві і забули про свою рутину.

Наталя:  — Мені  здається, нікому нічого пояснювати не потрібно, коли я іду на концерт, я прагну ловити тільки контури,  якими бачить цей світ людина, як вона вібрує, розкриває його через свою творчість, адже скільки людей —  стільки поглядів, вони не обов’язково повинні бути схожими, і водночас  красиві та неповторні по своєму. Скажімо так, мені цікаво побачити звичні речі під ще одним кутом, щось, до чого я б і не здогадалась.

Лесик: — Нам на сторінку в Фейсбуці люди регулярно шлють власні витвори мистецтва з словами: “От, подивіться: на цю штуку нас надихнула така-то ваша пісня”. Думаю,  в цьому випадку музика “резонує” з ними, і як наслідок у нас розширюється коло однодумців. Це дуже гарно.

— А фінанси у музикантів не співають «романси» —  чи нині українські виконавці на кшталт вас можуть жити з власної творчості, записувати та випускати нові альбоми?

Роман: — З новими альбомами у нас все просто, у нас є місце сили  —  «Шпиталь Рекордс», а також в кожного вдома є можливість записати самостійний трек. З фінансами такі справи, що потрібно ще ходити на додаткову роботу, або не ходити, а просто робити роботу…

Наталя: —  У кожного з нас є заняття, що дає нам стабільне життя. У цьому разі абсолютно логічно що у нас виходить альбом раз на два роки). Але, займаючись чимось одним ти стаєш гуру та асом, золотим ремісником, досягаєш широких широт.

— Попри спільну творчу діяльність у гурті Tik Tu, кожен із вас має  також власні авторські музичні проекти. Що об’єднує та «цементує» вас докупки як гурт?

Роман: Цементує нас докупи, звичайно, музика.

Лесик: Крім «Tik Tu» , рука кожного з нас приклалась і до таких проектів: Echo Gardens, Горобчики, Omodada, Aladebosh.

Наталя: — Нас об’єднує багато років спільного музикування, незрозуміла магія співіснувати у творчому процесі та особливо хороша риса доводити почату справу до кінця.

— Розкажіть про ваш новий альбом «Ulitakis» і про те, чого чекати від нього тернополянам і не лише їм.. 

Роман: — Чого чекати — не знаю, і в принципі, нащо чекати —  просто беріть і слухайте на радість нам і   собі…

Наталя: — Він різножанровий, тому ви точно знайдете конкретно для себе улюблену композицію, однаково якийсь із треків вам припаде до душі. «Ulitakis» — вигадане слово,  воно уособлює віддаленість від звичного нам світу, містить багато дивних персонажів та цікавих історій. Можу порівняти тільки із тим відчуттям ейфорії —  коли виходиш із кінотеатру і усвідомлюєш що ти у реальному житті, отож відразу хочеться повернутись назад. Ось таке в мене враження від нашого першого другого альбому…  Аби зазирнути у цей світ,  приходьте на наш концерт, що відбудеться уже цієї неділі у клубі «Максим». Власне тут, уже після європейського «тестування», ми будемо презентувати наш повний Ulitakis!