Братів-близнюків Олега та Олександра Атаманчуків добре знають на Козівщині і далеко за її межами. Вони мужньо захищали Україну на Донбасі, потрапляли під обстріли, були на межі життя і смерті. Минулого тижня, 27 серпня, їм виповнилося 25 років. Та, на жаль, вдосвіта 31 серпня Олега не стало… День перед тим він отримав побутову травму, переніс важку операцію, але врятувати його лікарям не вдалося — зупинилося серце. Поховають ветерана АТО 2 вересня у рідному селі Денисів. Чекають на матір загиблого, яка нині на заробітках у Греції — горе застало її на чужині… У нього залишилася дружина Віта і осиротіла 2-річна донечка Міланка.

— Олег травмувався на рівному місці, як не прикро, це призвело до фатального, — каже брат покійного Олександр. — Доправили до Козівської районної лікарні, прооперували, але він так і не вийшов із коми. Зупинилося серце… Ми були близькі один одному, радились, ділились усім, разом пішли на війну… Ще 29 вересня 2013-го року пішли служити за контрактом у 80-ої окрему десантно-штурмову бригаду. Нам тоді було по 18 років. Коли у 2014-ому почалася війна, ми пішли на фронт. П’ять років несли службу на передовій, захищали нашу країну від загарбників. Були по всій лінії вогню на Луганщині та Донеччині. Останні виходили з Луганського аеропорту, визволяли окуповані населені пункти. Ми з Олегом завжди були разом, хіба іноді нас відправляли на різні позиції. Пережили різне… Брат сильно обгорів в Луганському аеропорту, тоді його дивом врятували. Чимало наших побратимів загинули…

3 серпня 2018-го ми з Олегом звільнилися із ЗСУ. На війні, звісно, підірвали здоров’я, у кожного повилазили якісь проблеми, але помалу повернулися до мирного життя. На якийсь час ми подалися на заробітки за кордон. Останнім часом Олег працював на місцевому бетонному заводі в сусідньому селі Яструбове. Ми присвятили себе важливій справі — займалися пошуком останків загиблих солдатів під час Другої світової війни, здійснювали їх перепоховання. З волонтерами від історико-пошукового об’єднання «Невідомий солдат» проводили ексгумацію і перепоховання радянських і німецьких вояків на Козівщині. Плаче душа, що так несподівано обірвалося життя мого брата… Колись давно загинув наш тато, маємо тільки маму. Дізнавшись сумну звістку, вона вирішила летіли в Україну, щоб попрощатися з сином, щоб бути з нами в цю важку хвилину…
Слова співчуття висловив у Фейсбуці капелан отець Андрій Любунь.

«Сьогодні небесне воїнство поповнилось ще одним ангелом. Відійшов у кращий світ воїн 80-ої бригади, який пройшов пекло війни Олег Атаманчук. Не хочеться вірити в твою раптову смерть, друже. Вічна пам’ять, Царство небесне. Прошу згадати в молитвах”, — написав священник.
«Господи, за що так? Ти забираєш найкращих… Він навчався в нашому Коропецькому ліцеї, людина з Україною в серці, з характером, людина слова.

Хлопці пройшли справжнє пекло в 2014-ому. Слава герою!» — додав пост на сторінці ветерана АТО активіст Дмитро Данчук з Коропця.

«Ти йдеш у вічність такий ще молодий. Тобі тільки виповнилося 25. Чому твоя доленька так жорстоко розпорядилася з тобою? Важко повірити і думок не вистачає. Прощай, наша дорога дитино, дорогий сину, дорогий, найдорожчий онуку. Великий біль і смуток ти залишаєш нам. Ти будеш жити у наших серцях вічно», — написала Галина Спісак.