1. Якщо в хаті дві жінки, бути берегинями обом – неможливо. Коли є мама і дочка або свекруха і невістка, хтось має бути головним. Одна – стає на друге місце. Інакше – постійний конфлікт.

2. Та, котра мудріша, мала б змиритися. Молодша жінка мала б бути ведучою. Часто мама чи свекруха не хоче так. Добре, коли чоловік бере дружину за руку і йдуть жити окремо. Це вже залежить від мудрості чоловіка і його готовності взяти відповідальність за свою сім’ю.

3. Коли жінка на підхваті, на побігеньках – це не жінка. Вона аж ніяк не може бути берегинею. Що в неї вимагати? Мама – основна, чоловік – господар, а вона тоді хто? Виходить – нема місця.

4. Багато сімей розлучаються через це, бо і на кухні, і в побуті одна хоче, щоб було так, а друга – по-іншому. Берегти можна те, що є твоїм. А якщо хтось інший керує, як можна це вберегти? Навіщо тоді звинувачувати жінку, що не зберегла те вогнище? Вона і не була берегинею, бо все до себе перетягнула інша.

5. Як себе поводить чоловік, все залежить від виховання. Що йому мама вклала. Чи мала мудрість відпустити сина і сказати: в тебе є дружина, вона – вирішує. Тобто самій свідомо стати на друге місце. А не як часто буває: мій синочок – це найголовніше, і я тут знаю, як має бути. Багато залежить від жінки, котра старша і досвідченіша.