Тернопільському журналісту і ветерану АТО Ярославу Буяку було 57 років. Його кончина оповита дивними обставинами. 26 липня цього року він зник і не виходив на зв’язок. Наприкінці серпня рідні звернулися в поліцію. Ярослава оголосили у всеукраїнський розшук. Серед неопізнаних трупів та пацієнтів тернопільських лікарень його не виявили. 22 вересня друзі журналіста розмістили у Фейсбуці повідомлення про зникнення. Наступного дня на сайті поліції з’явилася інформація про те, що тіло Ярослава в морзі психоневрологічної лікарні. Як виявилося, помер чоловік ще 28 липня у Тернопільському обласному медичному центрі соціально-небезпечних захворювань (колишній обласний наркодиспансер). Чому ніхто не повідомив рідним про смерть Ярослава? Чому стільки часу тіло пролежало в морзі? Як так сталося, що про померлого не повідомили правоохоронцям чи органам місцевого самоврядування? Усе це спробували з’ясувати під час пресконференції 24 вересня у Тернопільському пресклубі. Наразі Ярослава ще не поховали до перевірки всіх обставин та причини смерті.

«Краще все перевірити, ніж згодом проводити ексгумацію»
— 31 серпня Андрій Буяк звернувся до поліції із заявою про зникнення брата. 1 вересня порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 ККУ — умисне вбивство з відміткою «безвісти зникла особа», — повідомив начальник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Олександр Богомол. — Слідчий доручив розшуківцю провести ряд заходів. Надіслали запити в морги та медичні заклади. Отримали інформацію про рух коштів на пенсійній картці зниклого. Відправили запит на отримання контактів мобільного телефону Ярослава та можливого перетину ним кордону, провели огляд його помешкання. 10 вересня чоловіка було оголошено у всеукраїнський розшук. Ми передали інформацію в підрозділи поліції. Чому сталася така незрозуміла ситуація? Якщо помирає людина віком понад 60 років або особа, яка хворіла на хронічні недуги, на тілі нема ознак насильницької смерті, то рідні проводять поховання. Якщо ж людина помирає поза лікувальним закладом, то цим процесом займається поліція — порушуємо кримінальне провадження за виявленням померлого. Тіло направляємо на розтин у морг, де встановлюють причину смерті. Якщо нема підстав вважати, що був вчинений злочин, кримінальне провадження закривають. У даному випадку працівник поліції отримав інформацію за запитом щодо тіл невстановлених осіб, передав фото для опізнання братові Ярослава. Морг перебуває на балансі психоневрологічної лікарні, однак користуються ним два бюро — патолого-анатомічне і судово-медичне, тому важко сказати, хто мав би це проконтролювати. Судмедексперти підтвердили, що в них такої людини нема. Але ми шукали невстановлену особу, бо хто б міг подумати, що тіло так довго лежить серед трупів встановлених осіб. Власне, щоб нині все це перевірити, встановити причину смерті Ярослава, ми попросили потерпілих відкласти церемонію поховання. Краще зараз все ретельно вивчити, ніж згодом вдаватися до ексгумації. Слідчі звернулися до суду за дозволом на витребування інформації з лікувального закладу, де помер чоловік, зокрема, історію хвороби, висновок про смерть та інші документи. Уже провели додатковий розтин за допомогою судово-медичної експертизи. У даному випадку є багато запитань, тому потрібно на них дати відповідь.

«Все було відомо про пацієнта, але не спрацювала комунікація»
— Ярослав Буяк потрапив до нашого закладу 27 липня у стані середньої важкості. Був доправлений бригадою швидкої допомоги з вулиці Живова. У документах було вказано прізвище та ім’я пацієнта, він мав з собою посвідчення учасника АТО. Черговий лікар оглянув його і відправив на лікування в нарковідділ, — повідомив в.о. генерального директора Тернопільського обласного медичного центру соціально-небезпечних захворювань Михайло Вовчук. — Йому надавали допомогу, все було добре. Проте близько 3-ої години ночі пацієнт ішов до туалету і раптово впав у коридорі. Медики викликали реанімаційну бригаду. Протягом пів години Ярославу надавали допомогу, але це не давало ефекту — помер. Тіло відправили в морг разом з історією хвороби. У нас таке правило: якщо помирає невідома особа, то ми повідомляємо поліцію, якщо відома — ні. Ярослав сказав при потраплянні, що родичів не має. Якщо із моргу протягом п’яти-семи днів не забирають тіло, то працівники моргу телефонують до нас і повідомляють про це. Тоді ми звертаємось до міської ради, просимо знайти родичів. Але до нас ніхто не телефонував стосовно останків Ярослава.
— На виклик лікарів із наркодиспансеру у зв’язку зі смертю хворого прибула бригада патологоанатомів. Було проведено розтин тіла покійного, складено протокол, досліджено внутрішні органи, виписано довідку про смерть, яку залишили в морзі судмедекспертизи, — зазначив директор Тернопільського обласного патологоанатомічного бюро Євген Москальчук. — Далі тіло мали б забрати родичі. І так здебільшого є. Але, як виявилося, пацієнт не вказав рідних під час потрапляння. Мені не надходив офіційний запит від правоохоронців про наявність у морзі тіла. Можливо, десь і загубився… На жаль, стався такий неприємний збіг обставин. Чоловіка забирала швидка — нема інформації, був у лікарні — нема, у морзі — не знайшли. Кому телефонували — не знаю. Мої працівники в морзі — заїжджі, виконали роботу — поїхали. Але там увесь цей час лежало тіло і висновок про розтин. Ніхто нас про це не запитував. Ми часто самі ховаємо покійників, якщо ніхто не забирає тіло. Раніше передавали інформацію у міськраду, там шукали родичів. У морзі тіла зберігають при «плюс» 4, у нас нема заморожування, тому останки муміфікуються — не розкладаються, а висихають, тому й почорнілі. Безумовно, смерть змінює людину, як і життя…
— Про стан хворого мав би повідомляти рідним лікуючий лікар. Коли хворий потрапляє до лікарні, то він повинен би вказати в медичній карті когось із родичів чи друзів та їхній номер телефону. Це потрібно на випадок, якщо складеться неблагоприємна ситуація або виникнуть якісь проблеми. Тоді медичний працівник може швидко зреагувати. У даному випадку пацієнт не надав такої інформації. Лікуючий лікар чи адміністрація мали б повідомити місцеву владу про настання смерті. Нібито й все було відомо про пацієнта, але чомусь не спрацювала комунікація. Будемо поетапно вивчати цей випадок, проведемо службове розслідування, — запевнила заступниця директорки Департаменту охорони здоров’я ТОДА Тетяна Скарлош.