Можливо, незабаром це життєве кредо голови Аграрної партії Віталія Скоцика стане одним із пунктів його президентської програми. Те, що у бізнесмена, який тільки нещодавно з’явився в політиці, такі амбіції є, він вже навіть не приховує. Навіть розпускає чутки, що на Заході розглядають комбінацію «аграрній країні – аграрного президента» і можуть зробити ставку саме на Скоцика.

У цьому сенсі Скоцику додають оптимізму показники Аграрної партії на виборах до об’єднаних територіальних громад. Там партія стабільно входить до трійки лідерів. Але екстраполювати ці результати на всю Україну невдячна справа – парламентські рейтинги «аграріїв» коливаються у межах статистичної похибки. Втім, Скоцик не з боязких: він впевнений, що соцдослідження традиційно не проникають у глибинку, де і причаївся його потенційний виборець.

Тим часом у самій партії відбуваються цікаві процеси. З неї пішов голова центрального апарату Роман Безсмертний, який відверто дратував Скоцика своєю медійною активністю, не пов’язаною з «основним місцем роботи». І тепер за вплив у партії після виходу Безсмертного змагаються дві конкуруючі групи.

Гроші скінчились?

Історія цього політпроекту розпочалась ще 1996 року. Серед керівників Аграрної партії у різні часи були такі відомі особи, як Іван Кириленко та Володимир Литвин. Останній згодом підгріб її під себе і перейменував у Народну партію, яка сьогодні ледь животіє. У 2006 році Аграрна партія реінкарнувалась і була знову зареєстрована своїм першим керівником – президентом Української академії аграрних наук Михайлом Зубцем. Під час президентства Януковича партія була сателітом влади – її очолювали віце-прем’єр, а пізніше радник президента Віктор Слаута, та перший заступник міністра аграрної політики Іван Бісюк.

Скоцик, що перебував в Аграрній партії з 2009-го, керувати нею почав у вересні 2014 року, після подій на Майдані. Новий лідер здобув освіту в США, має досвід роботи в західних корпораціях, а більша частина його кар’єри пов’язана з міжнародною групою компаній «Амако». Ця структура займається реалізацією технологій та техніки для сільського господарства. Згодом до команди Аграрної партії долучився колишній віце-прем’єр, екс-голова ради та виконкому «Нашої України» Роман Безсмертний, який очолив центральний апарат «аграріїв». До завдань Безсмертного як досвідченого функціонера входила розбудова партійного апарату. Але з недавніх пір у команді Скоцика відбулись перестановки, і Безсмертного у ній не виявилось.

З приходом Скоцика партія повністю оновила партійну символіку, скориставшись послугами відомого політтехнолога Сергія Гайдая. Активний рестарт, коли в проект почали вкладатися чималі кошти, пов’язували з ім’ям агромагната Юрія Косюка, який недовгий час після Майдану працював в Адміністрації президента Порошенка. В самій Аграрній партії такий зв’язок заперечували, але на запитання, хто саме фінансує партію, відмовчувались. Згодом Скоцик почав розповідати, що партія залучає кошти від бізнесу, що працює в аграрному секторі та в галузі переробки, і у банків, які фінансують ці галузі. В обмін на це партія лобіюватиме інтереси аграріїв на державному рівні.

Річного фінансового звіту за 2017-ий ще не оприлюднено, але останній звіт партії за третій квартал минулого року свідчить, що на кінець кварталу на її рахунки надійшли 2,3 млн. грн. – практично рівними частками від фізичних та юридичних осіб. З численних прізвищ донорів-«фізиків» найбільш відомі прізвища того ж Безсмертного та екс-голови Рівненської обладміністрації Віктора Матчука, які перераховували на потреби партії солідні, порівняно з іншими, суми — майже по 15 тисяч гривень. А от небідний голова партії Скоцик не пожертвував на неї ні копійки, зате — отримував зарплату близько 6,5 тис. грн. у місяць.

За словами джерел, офіційні декларації – лише верхівка айсберга. Основне фінансове навантаження наразі лежить на шістьох головах регіональних організацій партії, які, одначе, його не витягують, коли партія занурюється у затратні виборчі процеси. Тож пошуки спонсорів перманентний процес.

Партія користується двома офісами у Києві загальною площею 664 кв. м – на вулицях Солом’янській та Васильківській. Орендодавець приміщення на Васильківській – Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук, у якій Скоцик є почесним академіком. Ще один орендодавець – ТОВ «УкрНДІагропроект», що пов’язане із запорізьким бізнесменом Вадимом Стремидлом, який в 2015-ому балотувався в міськраду від президентської «Солідарності».

Аграрну партію часто вважають черговим «проектом Банкової» на кшталт «Нашого краю» – теж партії умовних господарників без яскраво вираженої ідеології та заносу в лівий або правий бік. До того ж зі своїм основним розкрученим гаслом – категоричним запереченням продажу землі на даному етапі – «аграрії» топчуться на електоральному полі «Батьківщини», що не може не тішити Адміністрацію президента. Але обізнані зі станом справ в Аграрній партії джерела запевняють, що Банкова не має стосунку до проекту, і нагадують, що партія демонструє рішучу опозиційність. Так, у квітні 2017 року політрада партії навіть виключила зі своїх лав діючих депутатів парламенту Олександра Бакуменка та Леоніда Козаченка через те, що вони відмовилися залишати провладну фракцію БПП. Логічні аргументи про те, що тоді ця парочка втратила б свої мандати за прикладом Єгора Фірсова та Миколи Томенка, до уваги взяті не були. При цьому, незважаючи на задеклароване партією неприйняття влади, аналіз громадського руху «Чесно» констатував практичну відсутність опозиційності Аграрної партії в облрадах Вінниччини, Полтавщини та Чернігівщини. Середній показник її голосувань проти рішень провладної коаліції не перевищує 3%.

Один з вигнанців – Леонід Козаченко – в коментарі «Главкому» дорікнув, що лідер партії Скоцик поставив собі за головне завдання стати президентом, а не формувати сприятливу політику для аграрного сектора.

«У партії нема консолідації: багато з тих, хто фінансово підтримував партію, відійшли від неї – це великі холдинги «Астарта» Іванчика, «Миронівський хлібопродукт» Косюка, «Сварог» братів Буряків, невеличкі регіональні підприємства, – розповідає депутат. – Може, це й спонукало Скоцика йти в президенти, бо нема на що утримувати обласні осередки. Взагалі партія мало генерувала ідей, які можна було б просувати через парламент, зосередившись на загальних темах типу недопущення продажу землі та державної підтримки аграріїв».

Взагалі колишні члени партії розповідають про досить дивну атмосферу в ній та централізацію під час ухвалення рішень. «Якось на політраді ставилось питання виключити керівника облорганізації партії за те, що він створив власний сайт з оперативною інформацією, що відбувається в області, і скинув іншим осередкам лінк на цей сайт, – згадує один з екс-«аграріїв». – Керівництво партії обурило те, що це не було з ним погоджено».

Два крила

У грудні минулого року на з’їзді було обрано новий склад заступників голови партії – ними стали голова Київської регіональної організації Олег Корбан та голова громадської спілки «Громадська варта», що опікується Кіровоградською партійною організацією, Едуард Зейналов. Саме вони, після того як Безсмертний в січні пішов з партії, тепер змагаються між собою за контроль над нею.

Едуард Зейналов – колишній народний депутат від «Нашої України», в 2005–2006 роках очолював Кіровоградську облдержадміністрацію. Він є давнім другом і кумом одіозного «любого друга» Олександра Третьякова, який наразі є народним депутатом від Блоку Порошенка. За інформацією «Главкома», за Зейналовим стоїть керівник єврейської громади Києва Олександр Левін, який є одним з тіньових спонсорів партії.

Президент всеукраїнської федерації гольфу Олег Корбан працював заступником голови Київської обладміністрації Володимира Шандри. Але коли в 2016-ому Шандра подав у відставку, його наступник Максим Мельничук, який теж встиг засвітитись в Аграрній партії, недовго терпів Корбана і звільнив його. Тепер Шандра з Корбаном, який в 2016 році був одним з найбільших донорів Аграрної партії, возз’єднались в її політраді і намагаються протистояти крилу Зейналов – Левін.

Лідер же партії вичікує, чия візьме, та витає над процесом, подумки примірюючи на себе президентські шати. За інформацією «Главкома», Аграрну партію наразі консультує скандальний політтехнолог Володимир Грановський. Раніше він працював на Віктора Медведчука та Сергія Льовочкіна з його «Інтером», а тепер співпрацює з телеканалом NewsОne.

Скоцик намагається вибудувати собі відповідний імідж не тільки всередині країни, а й зовні, розширюючи затісну аграрну нішу. Так, йому були організовані поїздки до Вашингтона, зустрічі з західними послами, на яких він презентував заздалегідь підготовлені пропозиції щодо вирішення конфлікту на Донбасі. Так Скоцик зі спеціаліста в сільському господарстві поступово перевтілюється в експерта-міжнародника. Паралельно «аграрії» почали розганяти через викиди інформації тезу про те, що Захід вирішив зробити ставку на конкретне нове обличчя, яке будуть ліпити за моделлю Емануеля Макрона.

Виглядає це поки не дуже переконливо. Але, як мінімум, Скоцику логічно йти в президенти з прицілом на парламентські вибори, які відбудуться за сім місяців після президентських. Якщо, звісно, його Аграрна партія, яка жваво стартувала, але згодом захлинулася у внутрішніх чварах, до них дотягне.

до речі

А що у нас?

На Тернопільщині Аграрну партію представляє найбільший місцевий аграрій, генеральний директор ПАП «Агропродсервіс» Іван Чайківський. За даними аграрного порталу Latifundist.com, «Агропродсервіс» Чайківського обробляє 40 тисяч гектарів у Тернопільській та Івано-Франківській областях. Входить до п’ятірки найбільших виробників свинини в Україні.

По мірі становлення Іван Чайківський як головний бенефіціар бізнесу завжди був надзвичайно лояльним до влади. За президентської каденції Ющенка був депутатом Тернопільської районної ради від партії «Наша Україна», за Януковича — від Партії регіонів, очолював фракцію Партії регіонів у Тернопільській районній раді. У 2012 році балотувався самовисуванцем до Верховної Ради України, але програв кандидату від об’єднаної опозиції до режиму Януковича, члену партії «Батьківщина», нікому невідомому Володимиру Бойку. На президентських виборах 2014-го вже підтримував Петра Порошенка. Однак членом президентської команди стати не зумів. Команда Степана Барни насторожено поставилася до «регіонала» Чайківського і не захотіла бачити його, на відміну від інших аграріїв, у своїх рядах. Відтак парламентську і місцеву виборчі кампанії у 2014 і 2015 роках він пропустив. Щоправда, від БПП до Тернопільської обласної ради балотувався теперішній голова виконкому обласної організації Аграрної партії Володимир Мужевич, який на той час працював начальником юридичного відділу «Агропродсервісу».

До 2016 року Чайківський очолював Раду сільгоспвиробників Тернопільської області — найбільше об’єднання, яке лобіює інтереси аграріїв області. У 2016-ому очолив Тернопільську обласну організацію Аграрної партії. При розбудові партії робить ставку на перевірені кадри з системи «Агропродсервісу». На виборах до місцевих об’єднаних територіальних громад у 2017 році партія несподівано набрала високі відсотки голосів. Так, у Зборові аграрії стали першими, випередивши навіть БПП. З 8 депутатів ради Зборівської міської ОТГ від Аграрної партії 5 працюють в системі «Агропродсервісу». Для політично стурбованої Тернопільщини це певний феномен. У короткій політичній історії краю ще жодна бізнес-структура так активно не заходила в політику і, судячи з усього, далі буде. Про амбіції Чайківського свідчить активна розбудова ним власного медіа-холдингу, як це водиться і модно в знаних українських олігархів. Уже діють інтернет-видання «Терен», газета «Сільський господар», у планах — створення телеканалу. Отож, на найближчих виборах усіх рангів у БПП на Тернопільщині з’явився дуже серйозний конкурент.