Для багатьох політичних гравців кампанія обіцяє видатися вкрай нервовою і тривожною. Як показують соцопитування, багато присутніх у чинній Верховній Раді партій в найближчому майбутньому ризикують опинитися в зоні ризику і «пролетіти» повз наступне скликання. Тому не дивно, що ватажки певних політсил в шаленому ритмі намагаються «перевзутися на льоту» і знайти нових донорів в олігархічному таборі.

Кінець роману

Нелегкі часи пертурбацій переживає нині й «головний радикал країни» Олег Ляшко. Після того, як на виборах президента України він ледь набрав 5% голосів, незмінний тіньовий спонсор «радикалів» останніх років Ринат Ахметов, подейкують, значно скоротив витрати на цю політичну силу і може взагалі відмовитися від її підтримки. І з точки зору бізнесу це буде правильне рішення.

Не далі як тиждень тому голова виконавчого комітету Радикальної партії Юрій Зінченко — колишній директор одного з маріупольських підприємств, що входить в холдинг «Метінвест» Рината Ахметова, раптом залишив займану посаду. Вже очевидно, що шляхи Ляшка і Зінченка розійшлися. Наскільки тут зіграла роль невдала виборча кампанія Ляшка на президентських виборах? У кулуарах Верховної Ради стверджують, що «головний радикал» нібито всю відповідальність за провальний результат на президентських виборах поклав якраз на менеджера головного донецького олігарха Юрія Зінченка, і тому без шуму і пилу “пішов” його, після чого активно шукає нових фінансових покровителів.

Актив, якого варто позбутися

Тепер цілком імовірно, що на парламентських виборах Радикальна партія Ляшка може не подолати й 5-відсоткового бар’єру, бо у суспільстві нині є значний попит на нові обличчя. У той же час, попри всі зусилля, телевізійні ресурси, активну підтримку Ляшка з боку медіахолдингу Ахметова, «радикал» продемонстрував дуже низький результат. А без цієї медійної кампанії він взагалі набрав би менше трьох відсотків.

А перед очима ще приклад 2014-го року, коли перед президентськими виборами Ляшко мав дуже солідний рейтинг, але до парламентських його розгубив і ледь пройшов до Верховної Ради. Що вже казати тепер, коли рейтинги «радикалів» стартують зі значно нижчих позицій, а до виборів, цілком імовірно, опустяться нижче плінтуса.

Можна зрозуміти і позицію Рината Ахметова — нові сили мають нині набагато більшу підтримку, отож краще робити ставки на політсили, які 100-відсотково потраплять до парламенту. Висловлюючись мовою бізнесу — Олег Ляшко став тим активом, якого варто позбуватися.

Двічі в одну річку…

Тому нині в команді Ляшка спостерігаються вельми активні «рухи». Днями лідер РПЛ був помічений в Ізраїлі. А конкретно — в місті Герцлія. Саме там уже більш як півроку живе близький до новообраного президента Володимира Зеленського олігарх Ігор Коломойський. Опинився там Ляшко, звісно, не випадково. Тим більше, що свого часу «головний радикал» країни встиг попрацювати з Коломойським, після чого провів політичну «міграцію», опинившись спочатку в команді «газовиків» Фірташа-Льовочкіна, а потім у Ахметова.

Та наскільки Ляшко ще конкурентний в українській політиці? Олег Валерійович заповнює ту електоральну нішу, на яку в Україні завжди був попит — це ніша парламентських скандалістів. Його радикалізм складається з епатажу і скандалу. Свого часу до такої тактики вдавалася така неординарна особистість як Наталія Вітренко. Для неї теж діяло правило: скандал як форма існування.