Десятиденний курс із вивчення мови проходить у готелі «Тернопіль» і цікавий тим, що заняття не нудні та монотонні, а проходять у формі гри, діалогу, інтерв’ю та навіть співів. А все для того, аби зацікавити студентів, змусити їх думати, переосмислювати, самим шукати вирішення й робити висновки. «Я сію зерно, яке в майбутньому обов’язково проросте й дасть свій результат, – каже Тарас Миколайович. – І це найголовніше».

Не випадково Тарас Миколайович для курсів англійської обрав Тернопіль, адже тут його коріння, його батьки – вихідці з Тернопільщини. І це вже четверте «англійське» літо, яке він влаштовує для тернополян, хоча для дорослих – перше, бо до того Тарас Миколайович викладав лише дітям і підліткам. Звичайно, йому не звикати, адже вчителювання – це його життя. Він 35 років викладає історію та географію у середній школі в Канаді.

– Мені захотілося внести свою лепту у життя тернополян і допомогти їм вивчити англійську, – каже Тарас Миколайович. – Тим більше, що на це є великий попит, тому я задоволений, коли мої заняття приносять користь. Кожен виконує ту роботу, на яку здатен. Нині в Україні складна політично-економічна ситуація, війна… Небайдужі українці за кордоном допомагають бійцям на фронті чим можуть – грошима, медикаментами, спецзасобами, а я, як вчитель, навчаю. Беззаперечно, у Тернополі досить добре знають українську мову, але ще потрібно вчити й англійську, бо без неї нікуди. Знання іноземної мови допоможе не лише у випадку якщо ви хочете подорожувати, а й налагодити економічні й політичні зв’язки за кордоном.

Тарас Миколайович не збирається зупинятися на досягнутому, а навпаки планує розширити свою діяльність. Наступного року хоче організувати курси англійської у одній із шкіл і собі на допомогу покликати ще двох викладачів – образотворчого мистецтва та музики, щоб заняття були не лише навчально-пізнавальними, а й творчими.

– У житті керуюся тим, що якщо ти служиш людям, то служиш Богові, – каже пан Тарас. – Колись я почув історію про одного українця, який добився значних успіхів у Канаді. Після закінчення війни він приїхав до Канади без нічого, став адвокатом, а потім ректором одного із університетів. І його запитали, як він добився таких висот? «Перші роки мені було важко, – відповів він. – Я будував мости, дороги, рубав ліс. Але мені постійно говорили, що я мудрий, що потрібно навчатися в університеті. Відтак я назбирав грошей, вивчився і став адвокатом». Але люди все одно не могли зрозуміти, в чому його таємниця. І він зізнався: «Я постійно пам’ятав, що мушу бути корисний своїй громаді, бо коли ти служиш народу, ти служиш Богові». Ця історія закарбувалася мені у пам’яті, тому я також стараюся жити за цією філософією. А не думати, що ось я живу у Канаді, у мене великий будинок, три машини, канікули проводжу у Мексиці, а українці нехай собі голови мастять, кину їм кілька доларів, бо в них війна. Ні! Я приїжджаю сюди і роблю те, що вмію, користуюся тими талантами, які дав мені Бог. Це не означає, що після моїх занять усі стануть відразу англомовними, але основу я вже заклав. Особливо це стосується молодого покоління, яке тепер починає думати по-іншому, цікавитися новим, вчитися, колись вони змінять не тільки своє життя, вони змінять світ.

І як свідчення тому, враженнями від уроків англійської Тараса Миколайовича ділиться його студентка Олександра Гриньків: «Уроки англійської мови для мене розпочались з алфавіту, тобто 5 днів тому я вперше, так би мовити, прочитала англійський алфавіт, оскільки є прихильницею німецької та польської мов і ніколи не могла б подумати, що зацікавлюся англійською. Раніше ніхто не зауважував, що іноземна мова потрібна для роботи, спілкування тощо. Відвідуючи уроки пана Тараса, я не тільки прислухаюсь до правильної вимови, побудови речень, а здебільшого спостерігаю за методикою викладання. Як викладач, намагаюся також використовувати різноманітні підходи до аудиторії, проводити інтерактивні заняття, але пан Тарас це робить на стільки професійно, що це не може не викликати захоплення. Заняття розпочинаються і закінчуються на одному подиху, при цьому ми ніби й розслаблені, і в той же час дуже уважні. Найбільше мені подобаються пісні, точніше метод запам’ятовування за допомогою пісень. Хоча я і не знаю усіх слів, а відповідно й перекладу, але з радістю підспівую… А надалі – у вечері, чи впродовж наступного дня наспівую мотив і повторюю окремі слова. Досить цікаво. Слова щирої вдячності заслуговує пан Тарас, який за власний кошт приїжджає до Тернополя і безкоштовно проводить уроки англійської. Нехай добрі справи, які він робить для людей, повертаються до нього сторицею».