Рада проголосувала за Антикорупційний суд. Президент Петро Порошенко знову весело обіграв своїх політичних противників. Тепер у них випав з рук вельми вагомий козир, і потрапив під загрозу заздалегідь приготований план. Чому? Стежте за руками.

Спершу, власне, про Антикорупційний суд. На моє глибоке переконання, з таким же успіхом можна було за зникнення корупції помолитися в церкві. Толку з Антикорупційного суду буде ніяк не більше. Чому? Бо, по-перше, будь-який суд в Україні буде ходити під українськими законами, а отже, там так само адвокати знаходитимуть шпаринки в законах, тягнутимуть час і розвалюватимуть докази, зібрані в стилі НАБУ, тобто – казна-як. Як суд не назви – він залишиться СУДОМ.
По-друге, мене до сказу цікавить, ким цей суд його палкі поборники збираються комплектувати? У нас у звичайних судах наразі недокомплект суддів – близько 20%, тобто – кожен 5-ий суддя. У нас досвідчені юристи суддями працювати категорично не хочуть, бо, з одного боку, це вельми скромна з/п, з іншого — натовпи громадських активістів, які лізуть тобі і в кишеню, і в ліжко, і між сідниць носом. У нас тепер позов, поданий у січні, суд розглядає лише у червні. Ким на цьому тлі буде укомплектований АС? Яка кваліфікація буде в тих суддів? Агов?
Уже казав і повторюся: АС – питання не юридичне й не правове. Він, по-перше, питання фінансове, по-друге, політичне.
Створення АС – вимога МВФ. Від цього залежить отримання Україною фінансової допомоги Фонду. Факт створення чи нестворення АС напряму впливає на стан української економіки напередодні виборів. З траншем МВФ стан економіки один, без траншу – значно гірший.
Тут підключається питання політичне. На словах доводячи, що Антикорупційний суд – панацея від усіх бід (так само, як раніше були НАБУ і САП), наші полум’яні опозиціонери заходилися робити все можливе, аби АС створений НЕ був. Заявляючи з «міхо-майданчика» про необхідність створення АС, опозиціонери власний проект створення АС не подали. Гаразд, законопроект про створення АС подав президент – і відразу здобув вал критики штибу «законопроект хибний».
До пропонованого законопроекту про АС депутати подали таку кількість поправок, що одне тільки голосування за кожну з них мусило розтягнути процес так, що про жоден транш МВФ говорити не довелося б як такий. Ба більше. Прямо у день голосування лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявила, що її фракція не голосуватиме за закон, і вимагала передати його Венеціанській комісії. «Те, що там зроблено, нічого спільного не має з незалежним Антикорупційним судом. І тому, хто хотів залишити корупцію, той хай голосує. А хто боровся проти неї, – знайте, що це фейк», – заявила Юлія Володимирівна і… за пару годин сама проголосувала за закон.
Одностайність, з якою закон був прийнятий, просто вражає. За закон проголосували всі «кращі люди ВР»: Світлана Заліщук, Юлія Тимошенко, Семен Семенченко, Єгор Соболєв, Юрій Дерев’янко, Володимир Парасюк… Що там сталося? Бог його зна. Можливо, депутатам занесли почитати «кілька цікавих книжок». Наприклад, кримінальні справи Міхаїла Саакашвілі, Надії Савченко та про замах на вбивство журналіста Аркадія Бабченка. А може, ні. Сталося щось неймовірне – особи, які до останнього ставили закону про АС перепони, за нього проголосували. До анекдота дійшло. Нардеп Мустафа Найєм за закон НЕ голосував, але його прийняття оголосив, в тому числі, своєю перемогою.
Але й це опозиції ніби на користь. Справа в тому, що НАБУ (яке по факту було створене за активної участі антикорупціонерів і яке я через те від початку називав «колоною опозиції проти чинної влади») нічого не заважає напередодні виборів навідкривати справ і зразу ж передати їх у «свій» суд. І чхати, що справи потім розваляться – передвиборчий ефект буде досягнуто. Так?
А от не так. Справа в тому, що брудний антикорупціонізм шабуністів і подібних до них давно дістав громадських активістів щаблем нижче – до ради громадського контролю НАБУ увійшли три представники інтернет-об’єднання «ДемОрда», і це викликало з боку антикорупціонерів нечувану істерику.
Можна як завгодно ставитися до «ДемОрди», але в даній ситуації за них можна лише радіти. Три особи в раді контролю зможуть лише регулярно повідомляти суспільство про те, що обговорюється в раді контролю НАБУ, плюс – періодично різати іншим членам ради правду-матку в очі. І саме цього, як з’ясувалося, інші члени ради громадського контролю НАБУ злякалися як вогню.
Таким чином констатуємо.
АС створений.
НАБУ стало більш прозорим.
Опозицію зловили знову на лицемірстві – «говоримо одне, робимо інше».
А суд – ну, хай працює, зайвим не буде так точно. Цю партію президент виграв у суху.

Дмитро Вовнянко