Після надання Україні Томосу до архиєпископа Тернопільського і Кременецького Нестора приїжджають віряни з усієї області, щоб зареєструвати перехід із російської церкви до Православної Церкви України. До проголошення ПЦУ в нашій області були чотири єпархії православної церкви — Тернопільська єпархія УПЦ КП (керуючий архиєпископ Нестор) — близько 400 парафій, Тернопільсько-Теребовлянська єпархія УПЦ КП (керуючий єпископ Павло) — близько 40 парафій, Тернопільська єпархія УАПЦ (керуючий архиєпископ Тихон) — понад 150 парафій, УПЦ МП (керуючий митрополит Сергій) — 116 парафій.
Оскільки в підпорядкуванні владики Нестора найбільше громад, тож саме його єпархія стала майданчиком важливих церковних змін. Наразі документи на перехід подали 14 громад. Родом архиєпископ Нестор із Підволочиська. Навчався в Київській духовній семінарії та Київській духовній академії, був одногрупником нинішнього митрополита Епіфанія, навіть жили в одній келії.

— Владико Несторе, ви були на інтронізації митрополита Епіфанія. Поділіться враженнями.

— Православних християн України сповнює відчуття великого торжества — наша церква отримала незалежність і посіла своє місце в сім’ї церков світу. Надання Томосу — це друге хрещення України! Третього лютого я мав честь бути на інтронізації митрополита Київського і всієї України Епіфанія у духовному центрі українського народу — Софії Київській. Це знакова подія, зв’язок із давньою українською церквою, адже в святій Софії інтронізували сотні митрополитів, починаючи від Іларіона. Радіємо, що митрополит Епіфаній — глава незалежної української церкви, а не частини котроїсь із помісних церков Вселенського патріархату. На інтронізації були присутні представники інших українських церков, зокрема, глава УГКЦ, глава конференції римо-католицьких єпископів, представники мусульман, іудеїв. Розділив радість вірян і політикум на чолі з Президентом України Петром Порошенком, який доклав чимало зусиль до отримання українською церквою Томосу. Представник Вселенського патріарха митрополит Гальський Еммануїл зачитав лист-привітання. Були на богослужінні й представники афонських монастирів — це знак, що Афон для України відкритий. На жаль, було мало представників інших православних церков світу, але розуміємо, що Росія тривалий час вела пропаганду, тому їм важко зробити різкий крок. Після Об’єднавчого собору до ПЦУ по усій державі перейшли вже понад 200 громад, на Тернопільщині віряни теж активно висловлюють свою позицію.

— Скільки громад в нашій області перейшли з Московського патріархату до ПЦУ?

— Наразі 14 громад офіційно повідомили про своє рішення. У багатьох селах провели збори, але поки що до нас не зверталися. Нині відбувається третя хвиля переходу громад із російської церкви в українську. Перша хвиля була в 90-их роках, другу хвилю викликала Революція Гідності та війна на Сході України — тоді до нас перейшло близько десяти громад. Більш активно цей процес розпочався після надання українській церкві Томосу. Наразі ще незавершені всі юридичні процеси перереєстрації нової церкви, тому громади очікують, щоб законно зареєструвати перехід. Ми поки що не можемо надавати громадам статути ПЦУ, бо наразі не зареєстрована єпархія у зв’язку із законодавчими змінами. Процес перереєстрації церков буде спрощеним: отримавши новий статут, громаді не потрібно буде звертатися до державного реєстратора, бо такі повноваження буде мати Тернопільська ОДА. Це скоротить час реєстрації, а ще — кошти, оскільки обласна адміністрація не братиме грошей за надання послуги.

— Наскільки безболісно відбувається перехід громад?

— Якщо нема зовнішнього втручання, то все відбувається спокійно. Люди скликають збори, якщо впевнені у підтримці більшості. Переважно співвідношення частини громади, яка виступає за українську церкву, і тієї, яка хоче залишатись у російській, набагато перевищує законодавчу норму. Для позитивного рішення потрібно набрати дві третини голосів мешканців. Так, є люди незадоволені, є такі, що не хочуть змін, але їх небагато.

Прикрий інцидент стався у селі Гніздичне на Збаражчині. Якщо дивитися на цю ситуацію об’єктивно, а не так, як коментує російська церква, то розуміємо, що конфлікт було спровоковано. Громада Гніздичного раніше провела збори і вирішила перейти до ПЦУ («за» проголосувало понад 300 осіб), частина вірян (понад 30) залишилася в російській церкві. Певний час у храмі богослужіння відбувалися почергово. Та два тижні тому мешканці села вирішили ще раз зібрати збори, тоді й сталася сутичка. Священик і частина парафіян, які за російську церкву, побачили, що програють, тому почали провокації. Священик кидався на поліцейських… Представники російської церкви згодом зробили «нарізку» з відео, нібито священик несправедливо постраждав. Правоохоронці з’ясовують обставини інциденту. Разом із тим виявилося, що з храму зникла частина майна. Сподіваюся, найближчим часом життя повернеться там у спокійне русло.

— Чи є в області випадки, коли священики Московського патріархату переходять до ПЦУ?

— На Тернопільщині священики російської церкви наразі не готові іти з громадами, але в Україні загалом є такі випадки.

— Чи ведете діалог із митрополитом Тернопільським і Кременецьким Сергієм, який очолює в нашій області російську церкву?

— Ми неодноразово зверталися до владики Сергія, писали відкриті листи, намагалися через посередників організувати зустріч, навіть готові були дати їм преференції, але… Владика Сергій — один із найбільше проросійських архиєреїв Московського патріархату, він уникає будь-якого спілкування. За 13 років мого служіння на Тернопільщині я з ним вживу зустрічався лише чотири рази, і то на офіційних заходах. Духовенство цієї церкви хоче, як то кажуть, «варитися у своєму котлі». Ми відкриті до діалогу, але наразі безрезультатно. На Тернопільщині Московський патріархат має найменшу кількість парохій. Після проголошення ПЦУ їхня церква повинна перереєструватись як російська. Більшість вірян не хоче цього, тим більше, що їхні священики раніше дурили, нібито їхня церква — українська.

— Чому саме до вас приходять громади, які хочуть перейти, адже є ще інші два місцеві владики ПЦУ?

— Річ у тім, що переходи відбуваються у районах, де більшість — наші парафії. Віряни звертаються до того благочинного, якого знають.

— Чи вирішувалося питання ієрархії у ПЦУ на Тернопільщині? 

— Це питання у компетенції Синоду ПЦУ. Моє бачення: наразі у нас мають залишитися три архиєреї та три єпархії. Не потрібно форсувати ці процеси, не можна провокувати конфлікти. Ми сприймаємо нинішні події з позиції людського життя, а Церква дивиться на це з позиції життя Церкви, якій 2000 років. Історія найкраще все вирівняє. Можливо, Господь і церква ці моменти прискорять. Вірянам потрібно спокійно ставитись до питань ієрархії.

— Наскільки ви знайомі з митрополитом Епіфанієм?

— Ми разом навчалися в Київській духовній семінарії та Київській духовній академії, жили в одній кімнаті в гуртожитку. У 1996-ому році вступили до Київської духовної семінарії, разом були архидияконами у ректора владики Даниїла. Потім нинішній митрополит, а на той час — Сергій Думенко, служив із владикою у Рівному, був секретарем вченої ради Рівненської духовної семінарії. Певний час навчався у Греції, тому йому легко спілкуватися напряму з Церквою-матір’ю. Повернувшись до Києва, Сергій прийняв постриг. Якийсь час жив у монастирі, потім став ректором семінарії, ще згодом — намісником Видубицького монастиря. Прийнявши єпископство, очолив Переяслав-Хмельницьку єпархію.

— Чи приїжджав до вас у Тернопіль?

— Був кілька разів, востаннє — торік у жовтні разом із Патріархом Філаретом, коли освячували храм на Кременеччині. Ще раніше ми часто зустрічалися у Чернівецькому університеті, де я викладав 15 років. Митрополит Епіфаній виріс на Буковині, окрім того, був головою учбового комітету нашої церкви, ніби міністр освіти церкви, тому навідувався на богословський факультет Чернівецького університету.

— Ви припускали, що його оберуть митрополитом?

— Це не було несподіванкою. П’ять років тому на помісному соборі УПЦ КП  було внесено зміни до статуту і введено посаду намісника патріарха, який автоматично стає місцеблюстителем. З того моменту було зрозуміло, що патріарх готує Епіфанія на свого наступника. Ми підтримували патріарха. На об’єднавчому соборі всі погодилися, що особа владики Епіфанія — найкращий варіант для нашої Церкви.