Де у реченні, винесеному в заголовок, ставити доленосну кому, донині вагаються бережанські депутати. Адже уже не перший рік у Бережанах довкола районної бібліотеки (читай — займаного нею чималенького приміщення загальною площею майже тисячу квадратних метрів, що й стало “яблуком розбрату”) триває справжня війна. Про те, як у райцентрі місцева влада та “культурні” (чи то пак, “антикультурні”) чиновники поклали око на бібліотеку, “НОВА…” писала уже не раз.

Коли «дерибан» — не до бібліотек

Черговий виток інтриги довкола двоповерхової будівлі в історичному центрі Бережан набрав обертів цього літа: сесія Бережанської районної ради 28 липня ухвалила рішення, згідно з яким Центральна районна бібліотека імені Тараса Шевченка та Центральна районна дитяча бібліотека імені Лесі Українки повинні були звільнити займане ними приміщення на вулиці Банковій, 3, а весь книжковий фонд та майно перенести з Бережан… до села Жуків,  що за сім кілометрів від Бережан. Коли “дерибан” – тут вже, даруйте, не до бібліотек…

Кому буде  потрібна і чи взагалі потрібна бібліотека в селі Жуків – питання риторичне. Не треба бути великим пророком, щоб спрогнозувати, що через кілька років про ці бібліотечні установи можна буде забути, бо з Бережан до Жукова по книжки навіть найзатятіші любителі друкованого слова не поїдуть.  Отже, заклад цілком свідомо відправляли на задвірки.

Працівники Бережанської ЦБС звернулися до суду, адже вважають рішення районної ради протиправним: згідно із Законом “Про культуру”, “забороняється виселення закладів культури з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення”. За їхньою оцінкою, пропоноване приміщення у селі Жуків не є рівноцінним. Як свідчить багаторічний керівник бібліотеки імені Шевченка пані Алла Заруцька (нині, щоправда, уже екс-керівник — теж не без “допомоги” місцевих чиновників, яким, вочевидь, ну д-у-уже розходилося про те, щоб посадити в директорське крісло у бібліотеці “свою” людину, — авт.), воно не пристосоване для виконання усього спектру бібліотечної діяльності, що здійснюється у даний час. Бібліотека залишається одним із безкоштовних, а отже, і максимально доступних для усіх верств населення інформаційних та культурних центрів… Куди ходитимуть дорослі і діти? Де будуть брати цікаву літературу? У фондах центральних бібліотек (дорослої та дитячої) — понад 90 тисяч книг. Перенесення бібліотеки за межі міста позбавить мешканців Бережан права на безкоштовну інформацію, дозвілля та розвиток, позбавить дітей права бути розумними, освіченими, рости справжніми патріотами нашої держави.

Виселити (і цим “угробити”) бібліотеку “по-тихому” не вдалося: справа набула широкого розголосу. На захист Бережанської бібліотеки стали колеги-бібліотекарі з Тернополя і всієї України, відомі письменники, розібратися у ситуації обіцяв і міністр культури Євген Нищук.

Щоб створити одну бібліотеку, хочуть знищити дві

Щоб якось загладити скандал на всю Україну, місцева влада заявила про створення у Бережанах нової бібліотеки ім. Богдана Лепкого, але вже з міським статусом. При цьому бережанська районна влада направила відповідне звернення до мера міста, в якому пропонує весь книжковий фонд та майно своїх бібліотек не передавати у Жуків, а віддати новоствореній міській бібліотеці. Але невже, аби створити нову книгозбірню, треба знищити дві функціонуючі?

“Такого кричущого беззаконня не може бути у демократичній державі, — каже директор Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки (ТОУНБ) Василь Вітенко. — Щоб отак запросто нищити багаторічні напрацювання колективу бібліотеки, заснованої ще у 1939 році… Звісно ж, з цим не можна миритися… Ми — Тернопільське обласне відділення Української бібліотечної асоціації — були третьою стороною на суді. Я особисто чотири рази їздив на засідання суду в Бережани. На останньому, щоправда, не був, бо був у Києві на конференції української бібліотечної асоціації. І, до речі, на цій конференції питання Бережанської районної бібліотеки прозвучали на всю Україну, про ці проблеми знають у центральному комітеті профспілки працівників культури України і всі обурені неправомірними рішеннями бережанських депутатів…”

Спільними зусиллями бібліотеку відстояли

Судові засідання теж відбувалися “зі скрипом”. Як зазначає адвокат, юрисконсульт ТОУНБ, представник позивача Олена Бєляєва: “Кілька разів їх доводилося переносити, адже представник відповідача по справі — Бережанської районної ради — на судовий процес не з’являвся. Проте нам таки вдалося довести свою правоту: Бережанський районний суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що наш позов підлягає задоволенню. 18 листопада суд постановив визнати рішення Бережанської районної ради щодо зміни адреси Бережанської районної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка та Бережанської центральної бібліотеки для дітей ім. Лесі Українки протиправним та зобов’язати Бережанську районну раду здійснити поворот виконання скасованих рішень шляхом приведення статуту Бережанської ЦБС, відновлення адреси місця реєстрації, структури та майна Бережанської ЦБС в стан, який існував до прийняття скасованих рішень. Оскільки наразі це рішення суду оскарженим не було, воно набуло чинності. Простіше кажучи: виселяти Бережанську ЦБС із займаного нею приміщення чи зазіхати на її фонди бережанські чиновники не мають права, які б нові “ходи” та інсинуації вони не задумували. Спільними зусиллями нам вдалося відстояти дах для книжок.  А чиновникам, які “воюють” з бібліотеками, варто нагадати слова класика: “Хто економить на закладах культури, буде будувати тюрми…”