Керівник і автор благодійного проєкту «Людина року — меценат року» Сергій Бачинський зібрав місцевих благодійників і небайдужих вихідців із нашого краю, які навіть у час війни продовжують допомагати дітям, котрі борються з важкими недугами.

Форум розпочався з молитви та благословення отця Григорія зі Свято-Троїцького духовного центру на честь князя Данила Галицького.

— Упродовж 25 років я несу служіння в Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні. Доводилося бачити різні біди, важкі страждання дітей та їхніх батьків, — розповів священник. — Ціную працю Сергія Бачинського, бо він робить не для себе, а для інших. Добре розуміє ці зболені родини, бо й сам пережив важке випробування — втратив сина. Честь і хвала благодійникам, які не втомлюються допомагати. Хтось дає від щирого серця, а хтось — відмовляється, бо не здатен збагнути ситуацію родин, які борються за своїх дітей. Святий Філарет Милостивий не відмовляв нікому, хто приходив до нього по допомогу. Але оскільки він був прозорливим, то бідним давав золоті монети, трохи заможнішим — срібні, а багачам, які переодягалися на жебраків, давав мідні. Той, хто бере милостиню, теж відповідальний перед Богом. У нинішній важкий час війни на першому місці — підтримка наших захисників. Але не маємо забувати й про потребуючих, про родини, які залишаються наодинці зі своїм важким випробуванням. Нехай кожна ваша праця, ваші щирі пожертви будуть на славу Божу.

Форум «Благодар» відбувся вже вп’яте у рамках проєкту «Людина року — меценат року». І хоча цьогоріч через війну захід не надто людний, та атмосфера — надзвичайно щира й доброзичлива.

— Проводимо цей форум задля того, щоб вчергове привернути увагу до меценатства і благодійності, — наголосив Сергій Бачинський. — Історія меценатства в Україні сягає давніх часів і відома багатьом із нас. Безумовно, було і є багато меценатів і на Тернопільщині. Щоб популяризувати меценатський рух, плануємо із керівником Національного заповідника «Замки Тернопілля» Анатолієм Маціпурою реалізувати проєкт про меценатів Галичини. Хочемо залучити до цього заходу краєзнавців, істориків. Це буде стосуватися і вас — підприємців Тернопільщини, бо разом ми робимо добрі справи. Сучасне меценатство — наша спільна справа. Приємно, що у час війни є благодійники, філантропи, які готові подати руку допомоги. Наш меценатський рух розвивається з 2011-го року. Згадуємо нині всіх меценатів, які долучилися до нашого проєкту за ці роки, сподіваємося на подальшу співпрацю. Нині ведемо діалог із благодійними організаціями і фондами, які готові до конкретної допомоги родинам дітей, якими опікуємося. Спрямовуємо свою підтримку для дітей з онкологією, з серцевими недугами, а також з іншими складними діагнозами. Невдовзі плануємо започаткувати роботу асоціації батьків, діти яких борються з недугами. Меценатство не може бути задля самого меценатства, а тільки для конкретної допомоги.

Виступила під час заходу Ірина Кардаш із Лановеччини — матір дівчинки Насті, яка бореться з важкою недугою.

— Рада зустрічі з людьми з великими серцями, які розуміють чуже горе, — звернулася до меценатів пані Ірина. — Багато людей допомагають нам, підтримують як фінансово, так і добрим словом. Величезна вдячність вам за це! Уже п’ять років наша донечка Настя бореться з хворобою. Щеплення спровокувало важку рідкісну недугу. Розумію, що зараз всі зусилля спрямовані на підтримку наших захисників, але хворі діти потребують лікування. Організм нашої донечки взагалі не бореться з інфекціями. Звичайний грип закінчується для неї реанімацією. Усвідомлюємо, що в доньки — невиліковна недуга, але хочемо, щоб вона відчувала, що ми всіма силами боремося за неї, що світ довкола також проявляє доброту.