На початку вересня на 87-ому році пішла з життя відома тернопільська благодійниця, ініціаторка створення та голова правління Тернопільського обласного благодійного фонду «Милосердя та здоров’я» Ганна Маціпура.
«Вона була особливою людиною, яка мала велику душу і добре та милосердне серце, завжди готове відгукнутися на заклик про допомогу… Таких людей, які присвятили своє життя допомозі іншим, нині нечасто зустрінеш», — розповідають про Ганну Михайлівну її численні знайомі та друзі. Здавалося, не було у всьому Тернополі людини, котра б не знала її… Усе життя жінка працювала в соціальній сфері та допомагала людям.

— Народилася у 1932 році в селі Баранівка, що на Бережанщині, у багатодітній сім’ї. Старша з п’ятьох дітей, рано почала працювати, аби допомогти поставити на ноги чотирьох молодших братів. І оце бажання піклуватися про когось залишилося у неї на все життя, — розповідає про Ганну Михайлівну її син Володимир. — Пройшла трудовий шлях від інспектора райвиконкому до заступника завідуючого відділом соціального забезпечення Тернопільського облвиконкому. А у 1986-ому стала ініціатором створення Тернопільського обласного Фонду «Милосердя і здоров’я», головою правління якого була упродовж багатьох років. На той момент, на початку 90-их, благодійних фондів було буквально кілька і до них зверталися усі потребуючі.
На той час в Україні почала впроваджуватися програма американської організації «Counterpart», і фонд займався розподілом гуманітарної допомоги по всьому західному регіону. Це були колосальні обсяги допомоги — медичне обладнання, медзасоби, одяг — і колосальний обсяг роботи. Фонд «Милосердя і здоров’я» постійно допомагав важкохворим, малозабезпеченим і багатодітним сім’ям, лікарням міста і області. У рамках благодійних програм вирішував неймовірну кількість проблем своїх підопічних — матеріально-фінансових, побутових, правових, духовних… Щоденно сюди зверталися кілька десятків відвідувачів: не тільки за фінансовою допомогою, а й моральною підтримкою, порадами з подолання безлічі життєвих перешкод, реалізації особистих і громадянських прав. Така благодійність — це не лише фінансова допомога, а й витрачений час, знання, енергія, якими Ганна Михайлівна щедро ділилася з іншими. І так майже три десятки років поспіль!
За своє життя вона отримала десятки подяк, відзнак та нагород. Була дуже світлою, позитивною, доброю людиною. Однозначно, благодійність була справою її життя. Уже в доволі поважному віці, на сьомому десятку літ, вона не побоялася полетіти до Америки — вивчати досвід роботи подібних фондів, відвідала Англію та Чехію, і побачене там втілювала у життя в Тернополі…
Мала добру вдачу, вміла бачити у людях тільки найкраще, завжди казала: «Мені дуже пощастило, що в житті оточували хороші люди…» І попри роботу, завжди знаходила час для сім’ї: чоловіка, сина, онуків та правнуків. Без неї наш світ змалів…

«НОВА Тернопільська газета» щиро сумує і висловлює співчуття рідним Ганни Михайлівни Маціпури з приводу непоправної втрати.