Сміливий, прогресивний, амбітний – це далеко не всі характеристики, які можна приписати цьому кандидату в народні депутати України.

З «облоги» пораненим виводила Ірена Карпа

– Знаю, що про Євромайдан Вас запитують постійно: як поїхав, чому?

– Я поїхав тоді, коли Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію… Мабуть, 28 листопада. Ми з колегою походили по Хрещатику, побачили студентів, які мирно грали на гітарі, палили дрова в бочках. Мені це навіть нагадало початок Помаранчевої революції. Десь о другій ночі сказав другові: «Їдемо, мабуть, додому спати». Мав на увазі — до мого кума, який живе в Києві. І тут встаю вранці, вмикаю телевізор, а там показують жорстоке побиття студентів…

– А потім ті криваві 18-20 лютого…

– Так, бій із «тітушками» та «Беркутом» в Маріїнському і поранення на Інститутській… Перші трупи в Будинку профспілок… У Будинок профспілок приїхали до нас нардеп Олесь Доній та письменниця Ірена Карпа. З ними були ще кілька депутатів. От вони нас почали вивозити з Будинку профспілок, бо «Беркут» його оточив. Карпа, власне, мене з пораненням і вивезла. Завезла у такий підпільний шпиталь. Там мені зробили перев’язку і сказали, що треба оперувати — видаляти з голови частинки від каски. Згодом вона ж мене і доправила до кума на квартиру. Там я трохи відлежався і наступного дня знову пішов на барикади. Як сьогодні пам’ятаю 20 лютого, коли полягло найбільше людей… На моїх очах возили трупи в Михайлівський… Дуже важко. Хоча потім була перемога.

– Перемогою на Майдані Ваш особистий Майдан не завершився?

– Якби не Революція, то я, мабуть, виїхав би з України. А так вирішив – залишаюся. Створив ГО «Майдан Тернопіль» і почав боротися із забудовами парків, стадіонів, спортивних майданчиків та іншим свавіллям. Не мав спокою тоді і не маю його нині.

«До мене підійшли у церкві люди і сказали: «Ти такий активний. Підеш на голову села?»

– До Вашого приходу Гаї Шевченківські «сиділи» у боргах. Нині бюджет села збільшено на 20%. Цього достатньо?

– Ні, цього дуже мало для такого села, якщо кілометр дороги за проєктом коштує кілька мільйонів гривень. Та ми і з цими коштами умудряємося працювати! Свого часу закупили 250 тонн щебню, склали перед тим карту проблемних ділянок. Там, де вкрай погана дорога, засипали. Вже людям трохи легше. Цього ж ніхто ніколи не робив. Завжди за свій рахунок люди засипали. Також, наприклад, нам вдалося капітально відремонтувати дорогу до сільради та дитячого садочка. Погоджено накриття школи, чого я добивався усю каденцію свого головування в селі. Для мене це якоюсь мірою особиста перемога, надто багато списів зламано.

«З селом вийшло, з Верховною Радою теж вийде»

– З якою метою і якою програмою йдете на вибори? Чи є в ній пункти щодо життя Тернополя?

– У Верховну Раду йду через те, що і на сільського голову йшов — хотілось змінити життя довкола себе. Гадаю, з селом вийшло, можливо, не все, що хотілось, але концептуально село змінилося, стало прогресивнішим, прозорішим. Думаю, з Верховною Радою теж вийде. Тим більше, що команда “Батьківщини” нестримно омолоджується: нові молоді люди, нові погляди, нові методи, Новий курс.

Програма проста: порядність, чесність, закон, інновації. У Тернопіль потрібно залучати інвестиції, розбудовувати інфраструктуру, покращувати зону комфорту громадян, але є і конкретні речі, які потрібно зробити: сміттєпереробний завод, очистка ставу, об’їзні шляхопроводи… Все це потрібно робити. Також раз і назавжди потрібно позбутись практики хаотичної забудови Тернополя. Потрібна концептуально нова архітектурно-земельна доктрина, коли земельні ділянки або право їх оренди продаються на відкритих аукціонах. Щоб молоді будівельники і підприємці, а разом з ними і архітектори та проєктанти могли розпочати та успішно вести бізнес, а це, в свою чергу, приведе до зростання конкуренції і зменшення цін на житло. Проблем багато, але все під силу людям, об’єднаним спільною метою.