З вишнями, чорницями, грибами, м’ясом і навіть… карасями! У бідонах, горщиках, макітрах, гарбузах і навіть хлібі! З салом, варениками, кулішем, пампушками і… з величезним апетитом! Звісно ж, усе це про нього, Його Величність Борщ. Ну бо як про нього інакше скажеш, коли йому он аж цілий фестиваль присвятили?..  І то не будь-який, а з багаторічною історією і власними неповторними традиціями. Коли господині із майже півсотні сіл області варять ароматну смакоту кожна за своїм, унікальним рецептом… Коли у середині вересня гурмани зі всієї Тернопільської та багатьох сусідніх областей з’їжджаються до Борщова, аби на славнозвісні “чорні” борщівські вишиванки помилуватися та, смачно облизавшись, перепитати один одного: “А ти борщ їв?” Їв, їв, та й як же його не їсти, коли оно знову аж п’ять тисяч літрів смачнююющого-пресмачнющого борщу наварили — аж по вусах всім текло…

У неділю, 18 вересня, на “борщові ріки, вишивані береги” до Борщова традиційно збиралися гурмани зі всієї України. У чималенькій валці автівок до райцентру вдалося “запеленгувати” машини із львівськими, чернівецькими, хмельницькими і навіть київськими номерами! Помилуватися борщівською вишивкою та показати своє мистецтво приїхали гості із Білорусі, Закарпаття, Волині, Київської, Хмельницької, Луганської, Львівської областей. Фестиваль “Борщ’їв 2016” традиційно відбувався у рамках фольклорного свята “В Борщівському краї цвітуть вишиванки”. Славнозвісна “чорна” борщівська вишиванка — не просто мода чи забаганка, а вже бренд південного краю Тернопільської області, тож не дивно, що охочих помилуватися нею чи й придбати завжди вистачає. От тільки не лише багато давніх технік, як-от оригінальна “колодка”, фактура якої скидається на різьблення по дереву, на жаль, втрачені, а й самі вишиванки “з бабусиної скрині” ще рік-два і закінчаться: розпродуються-розлітаються по світу, автентичних борщівських вишиванок у селах щороку меншає…

Проте ми не про сумне. Нудьгувати учасникам апетитного дійства не доводилося:  на фольклорно-мистецькому святі виступали  обрядово-фольклорні, хорові, хореографічні, інструментальні колективи, вокальні ансамблі, солісти-вокалісти району й області та гості – Герой  України, лауреат Шевченківської  премії, народний артист України Василь Зінкевич, народний  артист України Григорій  Драпак, Волинський  державний академічний народний хор, драйвові закарпатці — гурт “Рокаш” (м. Мукачеве), поет-пісняр Степан Галябарда, мистецькі колективи з різних областей.

Але скільки б не співали, пригощатись час! Тим більше, що із центрального майдану, де традиційно відбувається борщове дійство, такі аромати линули, що стриматися годі! Все кипіло й вирувало у прямому й переносному значенні… Голодним не залишився ніхто: місцеві господині “чаклували” над 300-літровами казанами, щедро пригощаючи борщем усіх охочих…  А що і чоловіки — борщові “аси” хоч куди, довів майстер-клас з приготування борщу від знаного гумориста,  народного артиста України Гриця Драпака. Під пильним оком доброї сотні глядачів, теле- і фотокамер робота кипіла: до квасольки у казан уже потрапила свіженька свинина, а поруч на пательні тушкувалася приправа з буряка і моркви. Коли до товариства квасолі й м’яса потрапила картопля, а опісля й овочева приправа, запах із казана почав лоскотати носи зголоднілих присутніх – розгорілися не лише пристрасті, а й апетит. Його посилював ще й запах сала, яке апетитно підсмажувалося на пательні. Коли ж до казана потрапила нарізана капуста, а потім і засмажка із затовченого в макітрі сала і часничку, можна було вважати, що приготування борщу закінчено…  Але свято ще тривало і тривало:  щирі слова вдячних і ситих шанувальників борщу та запальні пісні ще довго лунали над Борщовом…

Фото Ігоря Крочака та Олега Жака.