У благодатній атмосфері в Архикатедральному соборі Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі відбувся вечір подяки.  У храмі зібралися благодійники, завдяки яким вдалося придбати помешкання для сім’ї військовослужбовця з Харківщини. Ініціювала проєкт «Будинок для сімʼї» тернополянка Вікторія Прокопченко, засновниця і фундаторка благодійної організації «Victoria school charity fund». Допомогли втілити добрий задум — отець Роман Демуш і адвокатка Наталія Бачинська. Свої «цеглинки» у будинок для родини воїна вклали майже три сотні людей із щирими серцями.

Захисник Максим із дружиною Оксаною і донечкою через масштабне вторгнення росії в Україну переїхали на Львівщину. Та раптові прикрі обставини згодом ще більш кардинально змінили їхнє життя. На фронті загинув побратим Максима, залишивши трьох дітей… Подружжя переселенців зважилося на рішучий крок — взяло під опіку сиріток.

Історія цієї багатодітної родини зворушила Вікторію Прокопченко. Своїм задумом про придбання будинку для них поділилася з друзями. Оголосили збір коштів і дуже швидко вдалося отримати необхідну суму. Наприкінці минулого року купили будинок й оформили всі необхідні документи. Нині Максим і Оксана з дітками облаштовуються в новому помешканні.

На зустріч до архикатедри в Тернополі приїхав пан Максим із трьома дітками. Дружина залишилася з ще одним дитям вдома. Сім’ю воїна радо вітали присутні. Максим подякував за підтримку і спільно з організаторами і дітками роздали всім солодкі гостинці.

«Щиро дякуємо за ваші цеглинки!» — ледве стримував хвилювання військовослужбовець.

«Усі ми спільно змогли подарувати тепло, любов і дах над головою цій неймовірній сім’ї! Радію, що все вдалося, що зі мною поруч люди, які бережуть цінності й живуть недарма, — сказала Вікторія. — Через війну Оксана і Максим вимушені були покинути свою домівку на Харківщині. І хоча вони залишилися без оселі, та зберегли тепло сердець — огорнули турботою сиріток. Максим зі своїм побратимом, розуміючи реалії війни, дали обітницю подбати про дітей один одного. Побратим, на жаль, загинув… Його діти не залишились самотніми — стали рідними для Оксани й Максима. Підтримка небайдужих людей додає їм сили іти вперед».

«Добра справа окрилює! Від щирого серця дякую всім, хто підтримав нашу ініціативу. Ця дивовижна синергія запевняє, що ми здатні долати виклики війни, що ми обов’язково переможемо. За місяць вдалося зібрати необхідну суму для придбання будинку. Потім ще більше місяця ми чекали на рішення органу опіки й піклування. Я здійснювала юридичний супровід угоди. Бог допоміг нам все зробити і подарувати радість багатодітній сім’ї, – зауважила Наталія Бачинська. – На величезну повагу заслуговує подружжя, яке дало любов дітям, котрі втратили найдорожче. Якось ми з паном Максимом чотири години чекали в нотаріуса. Із захисником тоді була його донечка. «Дуже люблю тебе!» — в якусь мить дівчинка підійшла до татуся і обійняла його. Це неймовірна сім’я! Діти не просто отримали дім, а віднайшли безмежну батьківську любов».

«Чимало добродіїв приходили до нашого храму і передавали пожертву на цеглинки для будинку цій чудовій родині. Придбати оселю — не проблема, насправді усі ми маємо глобальнішу місію — популяризувати добро. Робити добрі справи — просто. Спільно можемо придбати ще не один будинок для потребуючих. Найголовніше — довіритися й повірити. Дякуємо Богові й всім щирим добродіям. Наш Спаситель теж не мав прихистку — народився у стайні. Пам’ятайте, що ніхто із нас не є безхатьком, адже ми завжди перебуваємо в Божих обіймах», — зазначив отець Роман Демуш.

Зворушливу атмосферу вечора доповнив давніми колядками, щедрівками та віншуваннями колектив «Етерія» зі Львова. Проникливий спів, дивовижне суголосся, співзвучність інструментів створили справжню гармонію, яка наповнила серця слухачів теплом, радістю та світлом Різдва.