Тепер вихованці Тернопільського обласного центру реабілітації та розвитку дитини, який звикли називати дитячим будинком «Малятко», мають можливість їздити гуртом на екскурсії комфортним бусом і просто при потребі переміщатися містом. Нещодавно транспортний засіб передав закладу колишній тернополянин Андрій Юзва, який уже понад двадцять років живе в Іспанії. Це подарунок від громади українців міста Мурсія. Андрій скромно замовчує, але наші заробітчани зізнаються, що саме він суттєво доклався до придбання буса. За кордоном Андрій живе з дружиною Ольгою та трьома дітьми. Найстаршому синові Михайлові 15 років, Іванові — 12 років, а донечці Софійці — рік. Вони не забувають про Україну!
— Ідея придбати бус для сиріток з дитячого будинку з’явилася два роки тому, але через коронавірус не вдавалося втілити, — розповів Андрій. — Спершу думав везти бус з-за кордону, але дізнався, що потрібно пройти розмитнення, оформити чимало документів. Вирішив купити бус в Україні. Поїздив із товаришем містами, знайшли гарний транспортний засіб. Передав його у «Малятко». Будинок дитини потребував буса, адже дотепер користувалися благенькою «четвіркою». Попросив отця Тараса із церкви, що поруч, освятити транспортний засіб. Українці в Мурсії й раніше долучалися до благодійних акцій: збирали одяг, харчі, перераховували гроші для допомоги дітям. Я не вперше навідуюся до «Малятка», знаю про потреби закладу. Шкода сиріток, які залишилися без батьків. Наші земляки в Іспанії допомагають також родинам загиблих військовослужбовців. У Мурсії багато людей із Тернопільщини відгукуються на заклик долучитися до благодійності. Якщо робиш добро, то воно повертається сторицею…
Новим бусом уже покатали малечу. Радіють такому потрібному подарунку керівниця Тернопільського обласного центру реабілітації та розвитку дитини Інга Кубей та працівники закладу, адже це розширює їхні можливості.
— Надзвичайно радіємо, що маємо бус від українців з Мурсії! Особлива вдячність пану Андрієві, — зазначила Інга Володимирівна. — Раніше, щоб повезти дітей на екскурсію, потрібно було когось просити про транспорт. Тепер маємо свій бус. Недавно ми доправляли шестеро дітей на вакцинацію, тож їхали двома легківками. Для буса вже замовили спеціальні дитячі сидіння, обладнаємо і будемо більш мобільні. Від початку року наш заклад розширив спектр надання послуг населенню, трансформувався у Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини. Дитячий будинок входить до його складу. У нас нині 32 діток до семи років. Я є для них опікункою. Когось вилучили із сімей, чиїхось рідних позбавили батьківства, хтось за крок до усиновлення… Водночас наші спеціалісти надають медичну, соціальну та психологічну реабілітацію дітям, які цього потребують. Невдовзі наша виїзна бригада буде надавати послуги у громадах. Наш заклад є в структурі Міністерства охорони здоров’я України, а будівля — на балансі обласної ради. Нині батьки менше залишають новонароджених малюків, але соціальна служба й надалі вилучає дітей з неблагополучних сімей. На жаль, не всі батьки відповідальні та свідомі своїх обов’язків. Трьох немовлят, яких цьогоріч залишили у «Вікні життя», невдовзі заберуть у родини. Вже є рішення судів на дозвіл їх усиновлення.
Приємно, що люди доброго серця долучаються до допомоги нашому закладу. Щороку маємо недофінансування, але цьогоріч особливо критична ситуація. Нам не вистачає навіть на харчі для дітей. Якщо у попередні роки ми просили благодійників придбати меблі, постільну білизну, обладнання для реабілітації, то цьогоріч нічого, крім харчування, не просимо. Є постійні благодійники, які посильно допомагають дітям. Саме завдяки фінансовій підтримці небайдужих людей купуємо для їдальні м’ясо, масло, овочі, фрукти та інші продукти. Донедавна у нас було восьмеро дітей до піврічного віку, потрібні були дорогі суміші. Одна тернополянка кинула клич у Фейсбуці і нам принесли дуже багато харчування для малюків! А ось наша краянка, яка зараз живе з сім’єю в Прибалтиці, дала чималу суму на облаштування біля будівлі нашого центру пандуса. Я була вражена! Тернополяни чуйні й доброзичливі, завжди щиро підтримують нас.