— Володимире Любомировичу, що змінилося для вас, як керівника вже обласної військової адміністрації?
— Війна змінила все, змінила нас. Після широкомасштабного російського вторгнення усе стало на паузу. І наше головне завдання – захистити людей.
Звичайно, відповідальність зросла у рази. В цій ситуації ми повинні зберігати холодний розум та спокій. Діяти чітко та узгоджено. Не допустити паніки та хаосу.
Щодня я приймаю багато сміливих рішень, від яких залежить доля області та кожного жителя зокрема.
З початку війни, усі цивільні справи відійшли на другий план. Уся наша увага сконцентрована на обороні та тиловому забезпеченні фронту. Усі, хто на передовій, мають відчувати міцну опору і ми її забезпечуємо.

— Чи можна на Тернопільщині відчувати себе безпечно?
— Ми робимо для цього усе можливе. У нас вибудувана міцна система оборони краю. На жаль, усіх деталей розповісти не можу, щоб не зашкодити військовим, але, повірте, область під надійним захистом.
Нещодавно Тернопільщину відвідувало військове керівництво країни, яке на високому рівні оцінило нашу оборонну роботу і стратегію захисту.
Це якщо говорити у військовому плані. Але ми багато уваги приділяємо і правопорядку. Посилено роботу патрульної служби, працює тероборона. Ви ж знаєте, що ми проводили превентивні заходи щодо квартирних крадіжок, тому що багато людей поїхали з міста і залишили свої домівки. Це ж стосується і автотранспорту. Зараз посилено роботу щодо шахраїв. Тому, повірте, Тернопільщина завжди була однією з найбезпечніших областей, робимо все можливе, щоб так було і надалі.

— Хто для вас зараз є найбільшою підтримкою?
Це наші військові. Щодня ми проводимо по кілька зустрічей з ними. Скільки зброї, техніки? Хто на яких позиціях? Де блокпости?
Навіть у перші дні війни, коли ніхто не знав, що буде завтра, – вони знали, що робити. Завжди спокійні, з холодним розумом. Вони моя найбільша підтримка.
А ще – моя команда. Це в першу чергу мої заступники, які роблять колосальну роботу щодня, щоб наша область залишалася міцною та безпечною. Це керівники структурних підрозділів адміністрації, які цілодобово виконують важливі доручення. У більшості це жінки, у яких є діти, які б могли вже поїхати до села чи закордон і спокійно чекати на нашу перемогу. Але кожна з них на місці. В їхніх очах я бачу найбільшу підтримку та вірність державі.

— Як проходить освітній процес на Тернопільщині? Чи використовуються навчальні заклади як помешкання для переселених громадян?
— Коли ми зводили нові школи та садочки, планували, що там будуть вчитися наші діти. Ніхто і в страшному сні не міг уявити, того, що відбувається зараз. Сьогодні наші садочки, школи та училища масово приймають людей, із областей, де тривають бойові дії.
Ці заклади стали для них тимчасовою домівкою. Звичайно, ніщо не замінить рідного дому, але ми, справді, стараємося, щоб люди, які до нас приїжджають, відчували себе комфортно та в безпеці. Зрештою, створити їм відчуття затишку, щоб усі вони відчували себе частинкою української родини, не залежно від того, де вони зараз знаходяться.
Ми уже почали працевлаштовувати вчителів, з числа переміщених. Дев’ятеро уже приступили до роботи. В цьому є два позитивних моменти. В першу чергу фінансовий. Другий момент – у роботі люди трохи відволікають себе від того, що їм довелося пережити. Щодо діток, то зараз у школах Тернопільщини дистанційно навчаються понад три тисячі дітей з областей, де ведуться активні бойові дії. Це близько 90% усіх приїжджих до нас дітей.

— Як зараз працює медична галузь Тернопільщини?
— Наші лікарі працюють цілодобово. Медична допомога надається усім, хто її потребує. Ніхто не дивиться на прописку.
Два роки ми відновлювали нашу медицину. Сьогодні в кожному маленькому селі є амбулаторія. У великих громадах ми збудували приймальні відділення, обладнані рентген та УЗД-апаратами, КТ. Сьогодні там лікуються сотні українців з областей, де ведуться активні бойові дії. З допомогою наших сучасних машин швидкої, медики рятують життя військових на передовій. Медична система області готова до максимального навантаження. Але щиро вірю, що нам не доведеться лікувати жодного пораненого воїна.

— На Тернопільщині стартувала посівна. Як працюється аграріям?
— Один із фронтів нашої боротьби є забезпечення продовольчої безпеки країни. Тернопільщина завжди була аграрним краєм, тому нам просто треба продовжувати те, що ми добре вміємо. Зараз робимо коригування культур, які є основними для продовольчої безпеки. Станом на сьогодні ми вже посіяли 300 гектарів ярої пшениці. Загалом запланували засіяти ярих культур на площі 560 тисяч гектарів. Збільшуватимемо також насадження овочевих культур, зокрема картоплі.
Озимих культур вже засіяли на площі 210 тисяч гектарів, а ріпаку – 73 тисячі гектарів.
Щоб пришвидшити посівну кампанію, ми дозволили аргаріям працювати у темну пору доби, але лише за погодження обласної військової адміністрації.
Уряд забезпечить підприємства аграрної сфери паливом. Зараз сільськогосподарські підприємства подають заявки щодо необхідної кількості пального для проведення польових робіт. Ми проведемо підрахунки і подамо заявку. Прогнозованого врожаю вистачить, щоб забезпечити продовольчу потребу не лише на Тернопільщині, а й у тих областях, де зараз не можливо засіяти поля.

— Зараз Тернопільщиною проїжджає величезний потік транспорту. Чи справляється інфраструктура з таким навантаженням?
— Вся нова інфраструктура максимально сприяє нашій обороні та завданням Тернопільщини в тилу. За ці два роки ми відремонтували майже 500 кілометрів автошляхів. Ми пишаємось дорогою М-30 та М-19. Нове покриття отримали сотні кілометрів доріг у селах та маленьких містечках. І сьогодні цими дорогами їздять мільйони людей. Хтось швидко доїхав до кордону, щоб почуватися в безпеці за межами країни, хтось безперешкодно повертається з країн Європи із допомогою для українців. Ми побудували 24 нових мости. Але я ні секунди не вагатимусь, якщо нам самим доведеться руйнувати ці мости чи дороги, щоб дати відсіч ворогу. Немає нічого важливішого, ніж людське життя.

— Якою ви бачите Тернопільщину через кілька років?
— Передусім – мирною областю незалежної України. Нам більше нічого не треба, щоб будувати своє майбутнє. Все інше у нас є – працьовиті та розумні люди, сила волі, оптимізм, віра в свої сили. Тернопільщина, однозначно зміниться. Ми вже бачимо, як до нас масово переїжджають підприємства. Наразі Тернопільська обласна військова адміністрація опрацьовує 52 запити від підприємств, які планують перевести свої виробничі потужності у наш регіон. Це дасть змогу не тільки підсилити економіку країни, а й працевлаштувати людей, які тимчасово до нас переїхали. Розуміємо, що на відбудову зруйнованих міст піде не один рік. Але ми все відновимо – школи, лікарні, дороги, бо ми в своєму домі, у своїй країні, самі собі господарі.

Розмовляла Інна Корнієнко.