Шосту дитину 36-річна Валентина Дереко з села Шкроботівка Шумського району народила в екстремальних умовах — в автомобілі швидкої допомоги. На щастя, з хлопчиком усе гаразд — підростає!
23 квітня у вагітної почалися перейми, повідомила фельдшерку, викликали швидку. До Шумської районної лікарні Валентину не повезли, бо вона була шпиталем для хворих на коронавірус. Довелося долати близько 25 кілометрів до Лановецької районної лікарні. Оскільки пологи були стрімкими, жінка народила в кареті швидкої. За дружину неабияк хвилювалися її чоловік Микола і діти. Найстаршій їхній доньці Олені
19 років, вона заміжня, має дитину, живе на Хмельниччині. Христині —14 років, Артурові — 11, Олександрі — 4, Кирилкові — 2. А Остапчикові вже пішов другий місяць.
Про «карантинні» пологи Валентини радісно згадують і медики.
«Приймала пологи фельдшер Шумської підстанції екстреної швидкої допомоги Наталя Поліщук, а також чергова бригада Лановецького пологового будинку. Відчинили вони двері швидкої — а дитинка вже є! Народився хлопчик із вагою 3 кг», — каже завідуюча Шумської підстанції екстреної медичної допомоги Ірина Білоока.
— У нашому селі поганий телефонний зв’язок, але якось ми тоді додзвонилися на швидку допомогу. Помаленьку мене завезли, — розповіла «НОВІЙ…» пані Валентина. — Того дня всі мої рідні були вдома — і чоловік, і діти. Вболівали, щоб все було добре. Коли почалися перейми, ми повідомили фельдшерку. Я швидко зібралася в дорогу, бо розуміла, що пологи не перші, може бути по-різному. У Шумській районній лікарні не приймали жінок народжувати, бо там було багато хворих на коронавірус. Мусили їхати в Ланівці. Пологи були стрімкі, тому не доїхала до родзалу (усміхається, — авт.), народила в швидкій. Медик надала мені належну допомогу. Вийшли лановецькі лікарі до автомобіля шкидкої, а там вже співає Остапчик (сміється, — авт.) У чужому районі з пересторогою ставились до пацієнтів з Шумщини, щоб раптом у когось не було недуги. Щоправда, тест мені не робили. Слава Богу, все добре. Звісно, карантин завдав труднощів і приніс хвилювання. Дивилася я по телевізору, що відбувається в світі, збирав страх, але думала, може, до Шкроботівки коронавірус не добереться (сміється, — авт.). Наша сім’я нікуди особливо не виходила, до того ж живемо на околиці села. Усю вагітність я була під контролем лікаря. Кирилка я народжувала в Тернополі, інших дітей — в Шумській районній лікарні, лише з Остапчиком поїздили трохи (сміється, — авт.). Побули ми з найменшеньким кілька днів у пологовому і нас виписали. Нині Остапчик — наша велика потіха і радість! З’явився він у хаті, то ми вже й забули про коронавірус (сміється, — авт.).