У чоловіка — невеличкий столярний цех у Тернопільському районі. А ще недавно він загорівся ідеєю вирощувати волоські горіхи. Каже: якщо ти сієш жито, то це на рік, а якщо садиш дерево – на майбутні покоління. З цією метою Ігор Хомко об’їздив майже всю Україну, зустрівся з десятками садівників. Вирішив започаткувати справу фундаментально: посадити добрі саджанці, щоб горіхи були продуктивними, а плоди — якісними. За всіма розрахунками, з одного гектара горіхів вже за 3-5 років можна отримувати 100-150 тисяч гривень прибутку, треба тільки ці гектари мати. У родини  Хомків є паї — це майже 2,5 гектара. Їх орендує компанія “Агропродсервіс” з Настасова того ж Тернопільського району, яку очолює олігарх Іван Чайківський.

“Коли ти звертаєшся до фермера і кажеш: “Слухай, я хочу на своїй ділянці робити щось своє, то, навіть якщо договір підписаний, нормальний фермер йде на поступки. Хоче людина робити — нема питань. Ну, звичайно, якщо людина каже про це навесні, то він говорить: “Зачекай, я засіяв, мушу врожай зібрати”, — розповідає Ігор Хомко. — От і я звернувся з таким питанням до Чайківського, а він категорично заявив: ні, мовляв, нічого тобі не віддам, у тебе договір закінчується через дев’ять років, от тоді і приходь. Коли згодом вдруге звернувся, він заявив: “Якщо ти хочеш цим займатися — йди на державний аукціон, коли держава буде землю продавати чи в оренду здавати, — отам і візьмеш собі.” — “Іване Адамовичу, — кажу, — ви мене не зрозуміли… Я маю хліб на столі, а ви посилаєте мене до сусіда купляти хліб, щоб нагодувати свою сім’ю?” Тоді він з такою злобою в голосі відрізав: “Ви що, не зрозуміли? Я вам сказав – на аукціон!”

Ігор Ярославович навіть показував Чайківському газету Аграрної партії, до якої тепер той належить. Там на перших шпальтах усміхнений Іван Адамович у вишиванці закликає українців об’єднуватися і творити спільну справу задля держави. “Я є з тих однодумців, от і прийшов до вас на ваш заклик!” — сказав. А Іван Адамович спокійно встав з-за столу й підійшов до дверей, давши зрозуміти, що розмову закінчено. Звичайно, я вийшов, що мені було робити? — обурюється чоловік. — Такого цинізму й такого приниження за всі свої прожиті роки я ніде і ніколи не зустрічав. Він більше ніж на двадцять років молодший від мене, а така неповага…”

Ігор Ярославович також розповів, як одного разу підвозив чоловіка біля Настасова. Розговорилися: звідки, що, як… За словами чоловіка, його син, повернувшись з АТО, подався на заробітки до Польщі. Там побачив, як можна прибутково вирощувати ягоди, й вирішив і собі зайнятися. Батько втішився, що син на Батьківщині буде господарити, а не наймитувати по закордонах! На радощах подався до Чайківського, аби розірвати договір оренди. Не пустили навіть на поріг. “Як, питає, мені тепер синові в очі подивитися, що сказати?” — продовжує розповідь Ігор Ярославович, і в нього самого від тої згадки трохи голос тремтить: — Ці договори про оренду паїв написані в дискримінаційному порядку – там немає жодних пунктів, де б ішлося про якийсь захист власника паїв. У кожному селі 99% цих договорів підписують несвідомо! Тут толковий юрист мізки зламає, а для селянина це взагалі щось марсіанське! Він механічно підписує, а потім стає кріпаком на своїй землі”. І це, на жаль, гірка правда. Освіченість у селі низька, тим і користуються новітні пани по всій країні. А українські суди, зазвичай, ніколи не стають на бік простої людини.

Сьогодні орендарі “тримають” майже 90% людських паїв. У цьому рейтингу “наш” Іван Чайківський посідає 37 сходинку серед латифундистів (тобто, землевласників) в Україні і першу чи другу — в області. Усі ці новоявлені місцеві  князьки — здебільшого з темного комуністичного партійного минулого, нещодавно вони кучкувалися під “регіоналами”, а тепер об’єдналися довкола так званої Аграрної партії. Ось обличчя лише деяких з них…

Руслан Голуб, який був членом Партії регіонів (до речі, Іван Чайківський негласно так само), у 2013 році, за часів свого панування в одній з районних адміністрацій на Київщині, здійснив самозахват 70 гектарів землі, яка була відведена під паї для місцевих селян. У законних правах продажні суди людям відмовили. Тепер Голуб — мільйонер і голова Київської регіональної організації Аграрної партії.

У Харківській області селяни після закінчення угод про оренду паїв за власні кошти купили трактор, обробили землі, засіяли соняшник. Проте, коли настав час збирання врожаю, колишній орендар заявив, що все це – його. Почалися суди, а тим часом незібраний врожай згнив під дощами в очікуванні судового рішення. Петро Скляр, який звинуватив людей, що вони обікрали аграрне підприємство, сьогодні очолює Харківську обласну організацію Аграрної партії України.

На Вінниччині Георгій Баришполь, член політичної ради згаданої горезвісної партії, обдурює бідних селян, виплачуючи за паї смішний мізер…

Це — лише кілька прикладів, а їх тисячі, бо від Сходу та Заходу наші селяни сам на сам зі своєю бідою. До речі, щодо Ігоря Хомка. Його  родинні 2,5 гектара олігарх Чайківський оцінив менш ніж у… 2,5 тисячі гривень у рік! Це — одна пара жіночих зимових чобіт… Чоловік впевнений: повернувши паї, міг би заробляти у десятки разів більше. “Я не знаю, як можна зламати цю олігархію, як зупинити цю несправедливість! Беззаконня та вседозволеність просто не мають меж…” — каже чоловік і наводить багато прикладів, як можна започаткувати власне прибуткове діло. От тільки б забрати від олігархів землю.