Усі школи-інтернати в Україні нині опинилися перед загрозою закриття. І не лише через скруту в державі, а передусім через відірвані від реалій реформи уряду. 9 серпня цього року прем’єр-міністр Володимир Гройсман підписав постанову «Про внесення змін до Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини і Положення про загальноосвітній навчальний заклад», якою обмежив категорії дітей, котрі можуть перебувати на утриманні інтернатів.

Якщо дотепер у школах-інтернатах мали право навчатися і проживати діти із малозабезпечених та багатодітних сімей, а також із родин, котрі мешкають в незадовільних житлово-побутових умовах, то надалі усі вони повинні повернутися в сім’ї і навчатися в звичайних школах за місцем проживання. Натомість уряд надав право навчатися на державному утриманні в інтернатах дітям, батьки яких перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні, якщо у них позмінна, вахтового методу чи роз’їзна робота. Ті, хто обізнаний із реальною ситуацією в інтернатах, вважають таку постанову вбивчою, адже діти із соціальнонезахищених сімей просто опиняться на вулиці, натомість діти працюючих батьків матимуть додаткове забезпечення. Зі своїм болем до редакції «НОВОЇ…» днями звернулися кілька батьків вихованців Чортківської ЗОШ-інтернату І-ІІІ ст. Районне керівництво має найближчим часом втілити в життя постанову Кабміну, тому спеціальна комісія вже взялася проводити відбір (!) вихованців до інтернату

«Дітей з інтернату викидають на вулицю…»

Як  «НОВА…» дізналася від педагогів Чортківської школи-інтернату, у їхньому закладі навчається близько 400 дітей з райцентру та з довколишніх сіл, майже 150 із них — на державному утриманні, решта навчаються на звичайних умовах. Директор школи-інтернату Тетяна Яремко з незрозумілих причин відмовилась надати журналістам точну інформацію про заклад. Коли нещодавно комісія почала переглядати справи школярів, які на державному утриманні, то виявилося, що лише одиниці з них зможуть залишитися там згідно зі згаданою вище постановою. За подальшу долю вихованців інтернату вболіває депутат Чортківської міської ради Світлана Грабовецька.

— Проблема в тому, що якщо батьки вихованців інтернату не нададуть довідку з роботи, то їхня дитина не зможе перебувати на забезпеченні в школі-інтернаті і буде викинута на вулицю, — обурюється Світлана Степанівна. —  Можливо, окремі діти неправомірно отримують забезпечення в школі-інтернаті, але більшість все ж потребують державної підтримки. Нинішні реформи в інтернатівській системі — нонсенс. Гадаю, що працюючі батьки спроможні оплатити харчування дітям, подбати про їхній догляд, а ось бідні родини, які віддали дітей на утримання в інтернати, опиняться в ще більшій безвиході. Усі ці діти не з добра прийшли в інтернат. У навчальному закладі вони нагодовані, мають умови проживання, отримують якісну освіту, в позанавчальний час з ними працюють вихователі. А що їх чекає вдома? Холод, голод, батьки-алкоголіки, скандали… Уряд не думає, чи ті родини матимуть змогу відправити дітей до звичайної школи. Це призведе до того, що у нас з’явиться неписьменне населення. За цих дітей ніхто не подбає, адже їхні батьки не будуть щось доводити, скажуть забрати — заберуть. Уряд свідомо штовхає вихованців інтернатів у злочинний світ. Як член комісії у справах захисту дітей при Чортківській РДА я ініціювала написання звернення до Кабміну щодо перегляду «доленосної» постанови, але, на жаль, не знайшла підтримки. Наші депутати поки що не вникли в це питання. Якщо не надійде субвенція з Державного бюджету на утримання школи-інтернату, заклад може перестати існувати. Чортківська міська рада навряд чи захоче фінансувати школу-інтернат, тим більше, що там навчається чимало дітей із сіл. Я хотіла, щоб хтось із вихованців виступив перед комісією і доніс проблему, але, як сказала одна випускниця школи-інтернату: «Ми ніколи не виступимо проти своїх батьків…» «Я зрозумів, що треба забрати дитину. Але куди її подіти?» — запитав один батько. Дехто каже, що таких батьків треба позбавляти батьківства, а дітей передавати в сиротинці, але ж діти попри все люблять своїх батьків. Водночас є й турботливі батьки, які просто опинилися у складних життєвих ситуаціях. Це серйозна соціальна проблема. З такими сім’ями треба працювати, а не відгороджуватись від них.

«На будівлю інтернату хочуть накласти лапу…»

У Чортківській школі-інтернаті навчається племінник місцевого археолога, краєзнавця та історика Володимира Добрянського. Власне, тому він активно взявся відстоювати інтереси вихованців навчального закладу.

— Мій племінник у п’ятому класі, так склалося, що я сам виховую його від народження, тому мені не байдужа його доля, — зазначив пан Володимир. — Нині в державі школи-інтернати розглядають як пережиток радянських часів, тому всіляко намагаються припинити їх існування. Нам пояснюють, що на Заході нема такої системи. Але які реалії життя за кордоном, а які у нас?! Якщо на Заході людина має право на навчання, працю, соцзахист, то у нас вона кинута на самовиживання. Соціально незахищені верстви населення в Україні нікому не потрібні. Владні структури роблять акцент на тому, що батьки отримують на дітей гроші. Але що при нинішніх цінах можна купити на ту подачку? У селі Криволука Чортківського району живе батько, який сам виховує трьох дітей, його дружина померла. До найближчої школи їм потрібно долати три кілометри, тому батько віддав дітей до інтернату в райцентр. Як він має дати раду з дітьми, якщо інтернат закриють? Минулого тижня засідала комісія міської ради, яка переглядала, хто з учнів школи-інтернату може надалі залишитися на державному утриманні. Виявляється, із 40 міських дітей під постанову Гройсмана підпадають лише четверо. Абсурд! Батьки вихованців зверталися до народного депутата Олега Барни, він підтримав нашу позицію і обіцяв сприяти вирішенню питання на місцевому рівні. Для цього потрібно передбачити у бюджеті кошти на утримання закладу. Утім, сумніваюся, що нас почують, адже в райцентрі торік навіть закривали дитсадки у зв’язку з економією коштів. До того ж місцева влада лобіює інтереси бізнесу, тому вже давно ласо споглядає на триповерховий спальний корпус школи-інтернату та 3 га землі, що майже в центрі міста, які можна вигідно продати. Словом, дочекалися ми в державі реформ, спрямованих проти людини…