Неабиякий резонанс на Тернопільщині викликало рішення Тернопільської міської ради, яке було прийнято на недавній сесії, що відбулася 24 лютого, “Про взаємовідносини з об’єднаними територіальними громадами у сфері надання послуг”. Міська рада встановила, що громадяни, які отримують послуги в закладах м. Тернопіль, але проживають за межами міста Тернопіль, у разі відсутності угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Тернопільською міською радою та територіальною громадою чи органом місцевого самоврядування, будуть самостійно їх оплачувати. Після того керівники деяких об’єднаних громад почали прямо звинувачувати голову файного міста у “дискримінації” своїх мешканців. Проте проблема, виявляється, лежить у площині незнання керівниками даних громад чинного законодавства.  Давайте розбиратися…

Децентралізація послуг і бюджетів

Як відомо, український бюджет на 2017 рік вніс суттєві зміни не лише до розподілу повноважень між центральною владою та органами самоврядування, а й до перерозподілу бюджетних ресурсів. Зокрема, утримання дитячих садків, пільговий проїзд у транспорті, утримання лікарень, харчування у школах здійснюють відтепер за рахунок місцевого бюджету. Однак “активісти”, окремі депутати міськради й голови довколишніх сіл заговорили про “дискримінацію”. Так, голова села Гаї Шевченківські Богдан Брич на своїй сторінці у соцмережах написав слізливий відгук. Мовляв, мешканці його села відтепер змушені у Тернополі платити за медичні послуги. Обурений голова навіть пригрозив звернутися до Конституційного суду. Таку ж позицію зайняли й інші голови сусідніх з обласним центром громад. Вони твердо переконані, що Тернопіль зі свого бюджету має “платити за всіх”, хоча, напевно, забули переглянути закони, зокрема, Закон України “Про бюджет на 2017 рік.”

Радянська логіка керівника об’єднаної громади

А бюджет України на 2017 рік чітко розподілив не лише повноваження об’єднаних громад, а й бюджетні витрати. Відтепер керівництво кожної громади має чітко вираховувати кількість зареєстрованих мешканців і, виходячи з цієї цифри, сплачувати за кожного мешканця громади і медичні послуги, і дитяче харчування у садочках, і проїзд пільговиків у транспорті. Міський голова Тернополя Сергій Надал, який добре знає не лише права, а й обов’язки керівника громади, зауважує, що даний Закон не залишає вибору. Якщо місто Тернопіль “заплатить за всіх”, як це було колись за СРСР, в тому числі і за мешканців інших громад, то не залишиться грошей на дітей, пенсіонерів та учасників АТО, які є тернополянами. Більше того, в окремих випадках з державного бюджету є субвенції на виконання певних програм. Ці субвенції отримують усі громади. Тому є два варіанти: або сільська громада приєднується до Тернополя, і тоді бюджети об’єднуються, а відповідальність за питання життєзабезпечення несе виконком Тернопільської міської ради, або громада, яка користується послугами й пільгами на території Тернополя, сплачує за ці пільги та послуги зі свого бюджету за мешканців своєї громади.

Звичайно, в українському законодавстві досі є вади, які ніяк не можуть подужати народні депутати у парламенті. Зокрема, досі немає повноцінних механізмів перерозподілу коштів з державного бюджету безпосередньо у бюджет сільської громади, але це не звільняє останніх оплачувати за послуги й пільги своїх мешканців.

Ніхто людей не ділить на «чорних» та «білих»

У таких випадках відповідні послуги, як-от лікування чи пільговий проїзд, мають сплачувати на рівні району. Відповідальність за те, що мешканці сіл змушені платити за такі послуги, цілковито лежить на тих, хто найбільше “кричить”. Нове законодавство України започаткувало схему, “коли гроші йдуть за людиною”. Тобто кошти на лікування, навчання, різноманітні пільги йдуть тій територіальній громаді, де проживає громадянин. Якщо територіальна громада, наприклад, хоче, щоб її мешканці лікувалися у лікарні, яка належить іншій територіальній громаді, вона має виділити на це кошти зі свого бюджету (які вже прийшли туди “за людиною”). Тобто немає ніякого поділу на “чорних” та “білих”. Є просто нова система міжбюджетних трансферів між різними територіальними громадами. Але у деяких чиновників немає часу чи бажання заглядати в закони. Простіше волати про “незаконність” рішення міськвиконкому Тернополя і заводити публіку. Це добре працювало у  радянській пропаганді. Пам’ятаєте, тоді боролися за “права негрів” десь у США, але забували про своїх людей. Так і тут, замість того, щоб виконувати свої обов’язки, бачать ворога у сусідові.

Приклад подають Байківці

Звичайно, не можна так говорити про всіх. Наприклад, керівник територіальної громади села Байківці розібрався із законодавством. Там також діє схожа система, як у Тернополі. Мешканці громади села Байківці мають пільговий проїзд у себе в громаді, а гості змушені платити більше. І це не забаганка голови громади, а вияв господарності. У такий спосіб обліковується кожна гривня. Вже минули часи, коли все було “наше” і “нічиє” одночасно. Життя та економіка вчать рахувати і розумно витрачати свої бюджетні гроші. У Європі, до якої ми так прагнемо, вже давно склалася практика: пільгами користуються місцеві мешканці, а гості, як правило, платять більше. Тепер така ж система впроваджується у Тернополі. Це — вимога часу, і влада в районах та на місцях має кардинально переглянути свою консервативно-радянську позицію.

Іван Саврук