Жінка вважає, що секрет їхнього щасливого подружнього життя – у взаємному вмінні давати право своїй половинці бути іншою. Навіть у дрібницях, скажімо, таких, як… смак меду. Втім, якщо за смаком їм подобаються різні сорти меду, то сам мед для Наталі та Ігоря Потураїв – велике спільне захоплення. «Це просто якась магія! – переконана Наталя, слова якої про улюблених бджілок на сторінці у Facebook течуть так солодко і так плавно, наче найніжніший крем-мед, майстерно приготований нею. – Щоразу, коли задумуюся над тим, скільки користі приносить одна малесенька бджілка, усвідомлюю, що це справжня магія!»

«Магія меду» – саме так подружжя назвало сімейну пасіку, без якої нині не уявляє свого життя.

Все почалося з садочка

– У мене таке враження, що ми займаємося бджолярством усе життя! Насправді це лише п’ять років. Ніколи раніше не мали стосунку до бджіл, не думали про них і не мріяли. У чоловіка прадід тримав пасіку, але Ігор того не застав. У мене бджолами займався бабусин брат, але це було далеко, в іншій області, та й я була тоді маленька, мало що пам’ятаю, лише як їли на подвір’ї мед зі стільників і запивали його молоком.

Все почалося із саду. Батьки виділили нам у Великих Бірках частинку землі біля хати. І ми посадили там садочок: на кількох сотих у нас розмістилося близько ста дерев. А потім несподівано зрозуміли, що було б дуже непогано, якби дерева у нашому садочку запилювали наші бджоли. Тож коли наші бджілки почали літати по садку, у нас не просто вдався гарний урожай яблук, персиків і абрикосів, а ще й був власний мед.

Згодом вирішили пасіку розширювати. Почали шукати місце з гарним медозбором. Чоловік родом із села Литвинів Підгаєцького району, там живуть його батьки. Ми часто приїжджаємо до них, щоб провідати. І ось під час чергових відвідин знайшли на околиці села стареньку хатку, яку продавали. Це фактично уже хутір, за кілька метрів від якого – ліс, навесні бджолам там просто рай! Тож ми купили цю хатку і перевезли усю нашу пасіку туди. Вдома залишили, звичайно, кілька сімей, бо ж садочок є.

Бджоли не терплять… хаосу

– Без терплячости людина ніколи не стане пасічником. Буває, бджоли жалять нас, і не раз. І це справді боляче!  Коли не маєш терпіння, не зможеш працювати біля вулика, тому що бджоли люблять спокій, розважливість. Якщо прибіжиш і нашвидкуруч будеш намагатися щось робити, створювати хаос, то вони тебе обсядуть і виженуть з пасіки. Це зовсім не означає, що холерикам нема що робити на пасіці. Все залежить від мотивації та зацікавлености людини. Скажімо, мій чоловік — яскраво виражений холерик, та бджоли його заспокоюють. Навіть є такий напрямок апітерапії – сон на вуликах, який заспокоює і додає життєвих сил, енергії. Коли я приходжу на пасіку, то не можу думати ні про що погане. Трапляється, чоловік їде на пасіку сам, а я через якісь обставини мушу залишатися, то вже за кілька днів відчуваю, що мене неймовірно тягне туди.

А ви куштували лавандовий мед?

– Алергія виникає на квітковий пилок, що є у меді. В акацієвому меді пилку найменше, тому він вважається найменш алергенним. Треба пам’ятати, що ризик алергії може виникнути завжди. Навіть якщо ви спробували 154 сорти меду, а тут раптом покуштували, скажімо, лавандовий мед, немає гарантії, що у вас не буде алергії. Це треба знати, втім, це не означає, що не варто куштувати нові сорти меду. Обов’язково куштувати! Лише потрошки.

До слова, особисто я ще не куштувала лавандового меду. На ярмарках, де беремо участь, поки що його не зустрічала. Він дорогий, це елітний сорт меду, тому що його мало. Сподіваюся, колись спробую.

Мій улюблений мед липовий. Він надзвичайно ароматний! Торік нам уперше вдалося зібрати липовий мед, у якому дуже великий відсоток липи. Коли почали його відкачувати, здавалося, цей неймовірний аромат підніме до небес! Чим чистіший мед з липи, тим ароматніший. Дуже часто, коли люди куштують наш мед на ярмарках, відразу помічають, що липовий «якийсь не такий», ніж інші. Так, він надзвичайно ніжний і запашний!

Чоловікові більше до вподоби класичний смак меду – літнє різнотрав’я. А ось наш син любить крем-меди. У крем-меді зовсім не повинні відчуватися кристалики меду, навіть найменші. При правильному збиванні перемішування меду має бути дуже повільним, кілька обертів за хвилину. Для цього потрібне спеціалізоване обладнання, міксер чи блендер так не вдасться відрегулювати. Почали виготовляти крем-меди у Канаді й дуже швидко вони поширилися в Європі, тому що більшість європейців не люблять твердого меду. Чому? Тому що його незручно і довго витягувати. Життя у стилі «фаст-фуд» вимагає, щоб усе було максимально швидко, коли ти на ходу набрав і намастив, а не стоїш і вишкрябуєш зі слоїчка. Можливо, це дещо дивно, але таке вже сучасне життя. Крем-мед справді зручний у використанні, причому дуже важливо, що корисні властивості меду у ньому цілковито зберігаються. Є люди, які у нас уже систематично замовляють крем-мед, мають улюблений смак. Найбільш популярні цитрус і лимон. Пропонуємо також крем-мед зі смаком кориці, кокоса, шоколаду, кави, імбиру і навіть прополісу. Часто люди цікавляться, коли буде щось нове. Тож на осінь, коли матиму трошки більше вільного часу від пасіки, планую подумати про нові поєднання і смаки.

«Чоловіка підтримаю у будь-якій ситуації»

– Ігореві сорок, він старший від мене на три роки. Хоча, коли ми познайомилися, мені здавалося, що він старший набагато. До того ж він носить бороду, а борода додає солідности. Пригадую, коли вперше побачила його, подумала: «Який цікавий чоловік!..»

Ми разом 12 років, але, знову ж таки, здається, що все життя. Познайомилися на весіллі у мого колеги по роботі (на той час я працювала у школі, до речі, Ігор також за фахом вчитель). І закрутилося! Як я зрозуміла, що саме він є чоловіком, який мені потрібен? Не було в мене такого. Просто було відчуття, що він зі мною завжди. Чи зачепили нас кризи подружнього життя? Нам трохи легше, бо я сама психолог (сміється – авт.). Як тільки трошки у нас щось не так, чоловік підморгує мені: «Ну і хто там у нас психолог?» Звісно, що бувають іноді якісь розмови на підвищених тонах, але це дуже короткотривалі явища. Чоловік часто все переводить на жарт, і сваритися з ним стає нецікаво.

Немає нічого такого, чого я не змогла б пробачити своєму чоловікові. Тому що я впевнена, що він мене не зрадить. Ні в чому. Я готова з ним жити і на 28-ому поверсі хмарочоса, і в селі Литвинів у старенькій хатині без підлоги. Тому що я знаю, що він знайде вихід з будь-якої ситуації. Він робив сам вулики, хоча до того ніколи таким не займався. Сам змурував фонтанчик у нас вдома, хоча цього не вмів раніше, але захотів і зробив. Дуже цілеспрямований, працелюбний. Коли має мету, буде шукати способи, як її досягти. Не боїться, що буде важко. Знаю, що навіть на безлюдному острові я з ним точно не пропаду. Він буде знати, що робити, пояснить це зрозуміло мені і разом ми все зробимо. Ми навіть там пасіку поставимо (сміється – авт.). Впевнена, що він відчуває і знає, що я підтримаю його у будь-якій ситуації.

«Мрію, щоб мед прославляв нашу державу у світі»

– Нашому синові 10 років. Юрчика пасіка приваблює, він нам часом допомагає, втім, ми не надто його навантажуємо. Він повинен сам дійти до того, захоче займатися бджільництвом у майбутньому чи ні. Головне наразі – щоб їв мед і був здоровим. Дуже любить по ярмарках з нами їздити, любить, коли багато на них людей приходить. Взагалі ж Юрко мріє відкрити свій ресторан. Це його мрія ще з садочка, з років чотирьох-п’яти. Він роздумує, який вигляд матиме той ресторан, хто туди приходитиме, що там готуватимуть… Мрію, щоб це здійснилося. А якщо його мрія зміниться, я буду мріяти про те, щоб збулися будь-які його мрії.

Нині у мене так багато мрій, що якусь одну виділити важко. Дуже хочу захоплення бджолярством перевести у справу нашого життя, щоб можна було з неї заробляти і нормально жити. Сподіваємося, що ця мрія здійсниться. Тому що хочу жити тут, на своїй землі. Досі жодного разу не було у мене бажання виїхати за кордон і навіть подумати страшно, що життя може змусити нас десь поїхати заради заробітків. Подорожувати – інша річ, це обов’язково, для того, аби щось побачити, привезти сюди і тут втілювати.

Мрію про те, що в тих місцях за кордоном, де ми будемо подорожувати, смакуватимуть нашим медом. Не лише нашим власним, а українським медом. Дуже хочеться, щоб цей продукт прославляв нашу державу. Мені надзвичайно подобається те, що справа, яку ми обрали, жодним чином не шкодить ні природі, ні людям. Навпаки! Бджілки і мед – те, що приносить людям задоволення, здоров’я, красу, радість. Лише позитивні емоції. Це справжня магія! Магія меду.

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом