Про це виданню «Ліга. Бізнес» розповів столичний експерт у сфері транспорту, представник німецької компанії A + S в Україні, викладач кафедри міського будівництва КНУБА Дмитро Беспалов.

Тернопіль – це український Лейпциг

Тернопіль — дуже компактне і затишне місто на Заході України, за п’ять годин їзди від Києва комфортабельним Інтерсіті+. Трохи відійшовши від залізничного вокзалу, відразу потрапляєш в центральну частину міста. Вона — щільна, низькоповерхова, пропорційна самій людині, наповнена міським життям. Дещо нагадує Лейпциг. І протилежне порівняння: в Києві привокзальна площа також розташована недалеко від центру, але, думаю, нікого не здивую, якщо скажу, що гордості за неї не відчуває жоден киянин. Це дивне у всіх сенсах місце, схоже на циганський табір.

У Тернополі перше, що кидається у вічі приїжджому зі столиці, – кількість людей у центрі в будній день. Так, Київ в центрі також переповнений, але це зовсім різна наповненість. Тернопіль розмірений, неквапливий і спокійний, тоді як Київ метушливий і знервований в звичайному своєму стані. Відмінності, мабуть, пов’язані з тим, що в центрі Тернополя живуть люди, а в центрі Києва більшість квартир перетворили на офіси. До речі, це політика багатьох сучасних європейських міст – підтримувати життя в центрі, а не перетворювати його лише в місце роботи і специфічного дозвілля.

Наприклад, в Лейпцигу, якщо ви будуєте або реконструюєте якусь будівлю в центрі міста незалежно від кінцевого функціонального призначення, 25% площі має відійти під житлові квартири. Будуєте 4-поверховий готель? Тоді четвертий поверх – тільки під квартири. Так місто намагається вберегти один з найцінніших своїх ресурсів – міське життя. Погодьтеся: місця, де живуть люди, істотно відрізняються від місць, де вони працюють, навчаються або навіть просто відпочивають.

Тернопіль – насправді розумне і безпечне місто

Всі чомусь називають Київ «розумним» і «безпечним» містом. Перше і друге досягаються за допомогою відеоспостереження. Не знаю, чи вважають у Києві Тернопіль розумним містом, але доступ до його більш ніж кількох сотень камер відкритий і публічний на сайті http://webcam.te.ua. Це реальні Open Data (відкриті дані), що надають великі можливості для дослідження міської мобільності за допомогою Computer Vision. Тобто Тернопіль — це реально розумне і безпечне місто за європейськими стандартами.

Ставка на тролейбуси

Дуже важливо, що у Тернополі не знищили, як в інших містах України, тролейбусну інфраструктуру. Місто, навпаки, наполегливо її розвивало. Причому маємо приклад, коли місто робить ставку не просто на електротранспорт, а ще й на рухомий склад підвищеної місткості. Нині покриття території Тернополя тролейбусною контактною мережею сягає 80%. У розпорядженні міста — приблизно 65 тролейбусів, з яких щодня на дороги в «піки» виїжджає до 54-ох одиниць.

Міська влада Тернополя поборола «транспортну мафію»

Як правило, в середньостатистичному невеликому місті «править бал» приватна маршрутка. Щось на зразок «Спринтера» або «Рути» невеликої місткості. Комунальний громадський транспорт, намагаючись догодити приватному, в жалюгідному стані. Його «успішно» знищували, а тепер донищують. Тобто перемогла «транспортна мафія».

Тернопіль обрав інший шлях. Чому так сталося? Очевидно, у керівництва міста не було зацікавленості в частині прибутку з приватних маршруток, що дозволило приймати адекватні рішення. У Тернополі міська влада, особисто мер не «кришують» і не заробляють на маршрутках, а роблять все можливе для розвитку комунального транспорту. Тернополю вдалося побороти «транспортну мафію», у місті найближчим часом створять єдине комунальне транспортне підприємство і куплять великі автобуси.

І ще: міський електротранспорт – це не тільки і навіть не стільки рухомий склад. Це більшою мірою інфраструктура: контактна мережа, підстанції тощо. В інших українських містах усе це поступово перейшло в непридатність. У Тернополі, як бачимо, пішли іншим шляхом. І це дуже добре.

Файний електронний квиток

У Києві ми все ще оплачуємо проїзд готівкою, а в питаннях управління мобільністю роблять лише перші кроки. Тернопіль тим часом запровадив електронний квиток. Називається він «Файна Карта» і дозволяє оплачувати проїзд як у комунальному, так і в приватному громадському транспорті. Більш того, оплата за проїзд саме цим способом робить його на 1 грн. дешевшим. Це, без сумніву, вагомий аргумент для містян, щоб користуватися тільки електронним способом оплати. Більше того, карту має і зобов’язаний затверджувати кожен міський пільговик. Це полегшує контроль і дозволяє впроваджувати заходи з управління мобільністю. В комунальному транспорті у тернопільських пільговиків всі поїздки безкоштовні і безлімітні незалежно від часу або відстані. «Файна Карта» таки справді файна!

Мені, як киянину, соромно за київську транспортну реформу

Київ, я нагадаю, провів ганебний тендер із закупівлі валідаторів, тобто електронних компостерів, але без будь-якої мети побудови системи електронного квитка і навмисно саботуючи будь-яку можливість для інвестиційного проекту в цій сфері. Мені, як киянину, соромно за це, в тому числі і перед Тернополем.

Як працює валідатор (термінал) електронного квитка в Тернополі? Весь громадський електротранспорт міста обладнаний щонайменше одним таким терміналом для кожної одиниці. Оплата можлива за допомогою спеціальної карти або за допомогою безконтактної банківської карти. Процес успішної валідації (оплати) підтверджується невеликим надрукованим чеком.

Звичайно, в тернопільському електронному квитку не все ще ідеально. Але головне – обрати правильний шлях і йти ним, не звертаючи. Що і робить Тернопіль, на відміну від Києва, який кидається в крайнощі, декларуючи одні, а роблячи — інші речі.

Замість Р.S.

І наостанок. Якщо ви опинитеся в Тернополі цілеспрямовано або проїздом і вам сподобається те, що побачите, обов’язково купіть на згадку «Файну Карту» — тернопільський електронний квиток. І поповніть її на 20-50 грн. Навіть якщо ви не плануєте користуватися міським громадським транспортом. По-перше, це буде класний сувенір замість магнітика, по-друге, таким чином ви підтримаєте розвиток громадського транспорту Тернополя. Нехай це місто втре носа бундючним й інертним «мільйонникам».

Пишатися рідним містом – це супер. Але пишатися країною — куди важливіше. Тернопіль – дякуємо! Київ, коли вже нарешті?!