На тлі виступів чоловічої частини української збірної з цього виду спорту, які перебувають у затінку успіхів жінок, результати Дмитра часто є світлими плямами на тлі частих розчарувань. Так, наприклад, у січні минулого року Підручному не вистачило дещиці, аби зійти на особистий подіум елітної гонки з масового старту в німецькому Рупольдингу — він посів 4-те місце, а у грудні того ж року, вже в чеському Нове Место, також у мас-старті Дмитро був п’ятим. До того ж саме тернополянин є незмінним фінішером естафетної команди України, а довіра вирішального етапу — також неабияке визнання.

Щоправда, попередню естафету, що минулого тижня відбулася у німецькому Рупольдингу, Дмитро таки пропустив — через шлункову інфекцію він дещо втратив форму, але вже в наступних двох особистих гонках тернополянин знову був кращим серед українців.  Отож, він заслужено визнаний “НОВОЮ…” кращим спортсменом області 2016 року.

Нині Дмитро готується до наступного етапу Кубка світу в італійському Антхольці, де дав інтерв’ю для офіційного інтернет-порталу Федерації біатлону України http://biathlon.com.ua/. Пропонуємо вашій увазі фрагменти з цього інтерв’ю.

— Дмитре, минулого тижня тобі вдалися два досить непогані старти (7-ме місце у спринті та 17-те у гонці переслідування — ред.). Чи можна нині сказати, що наслідки новорічного отруєння подолані?

— Гадаю, що вже подолані. Навіть організм трішки очистився, і, можливо через те навіть біжиться трішки легше. Нині почуваюся добре і гадаю, що все найгірше вже позаду.

— А як ти сам оцінюєш дві гонки, що провів у Рупольдингу?

— Щодо спринту, то не зовсім готовий був ходом, швидкості відчутно не вистачало. У гонці переслідування вже біглося краще, навіть незважаючи на неідеальну роботу лиж. Падав свіжий сніг, і підготувати лижі під таку погоду вкрай важко.

— Торішній Рупольдинг не згадував (у 2016-ому Дмитро на етапі в Рупольдингу став четвертим і це його найвище досягнення в особистих гонках на етапах Кубка світу — ред.)?

— Та ні, вже рік минув. Звісно, хотілося б на останньому колі також поборотись за більш високі місця, але сил поки що бракувало. Не вистачило буквально на останній кілометр.

— До третього рубежу гонки переслідування в тебе залишалися шанси на дуже високе місце. Що трапилось на першій стійці?

— Почав перестраховуватися, вицілювати, стріляти не в своєму режимі. Навіть за часом видно, що стріляв я на 7-8 секунд довше, ніж завжди. Змазав двічі — потім плюнув, швидко далі відстрілявся, а пізніше прийшов на останню стрільбу, відпрацював у режимі “бах-бах-бах” і все влучив. А чому так робив на першій стійці — досі не розумію. Можливо, надто сильно хотів влучити. А на стрільбі лежачи трішки поспішив з третім пострілом.

— Хто був ініціатором рішення пропустити естафету?

— Я разом з тренером. Я відчував, що не зовсім був готовий для естафетного етапу. Потрібно було ще потренуватись, відчути свої сили. А в естафеті, думаю, я не зміг би пробігти так, як через два дні в спринті.

— А тепер за свій четвертий етап естафети не падкуєш? Віталій Кільчицький провів його справді сильно…

— Нині провів, але чи вдасться наступного разу? Це – біатлон. У мене немає жодних ревнощів щодо четвертого етапу. Навіть простіше бігти другий чи третій — менше відповідальності, не так нерви впливають, та й чекати своєї черги стартувати менше. Тому, якщо Віталик потягне – хай біжить, я не проти.

 — Президент федерації біатлону Володимир Бринзак у своєму інтерв’ю серед спортсменів, яким, можливо, потрібен буде певний перепочинок в Антхольці, називав і тебе. А ти сам як відчуваєш — тобі потрібна пауза, аби набратися сил, чи навпаки, треба якомога більше стартів для повернення кондицій?

— Поки що складно сказати. З огляду на те, як біглося в неділю, можливо, й варто щось пропустити. Але, порадившись з тренерами, можливо, й нічого не буду пропускати взагалі. Навіть індивідуальну гонку в такому випадку буду стартувати, тому що коли часто не стартуєш, то зникає впевненість, зокрема і в стрільбі.

— Про “індивідуалку” (гонка на 20 км з чотирма вогневими рубежами — ред.) ти сказав якось неохоче. Уявімо ситуацію, яка може бути цілком реальною, зважаючи на календар цьогорічного чемпіонату світу. Припустимо, за результатами спринту та гонки переслідування тобі не вистачає очок для мас-старту й необхідно пробігти “індивідуалку”. Будеш її бігти?

— Ну, на чемпіонаті світу в Хохфільцені я з імовірністю 99% буду стартувати всі гонки, в тому числі й індивідуальну. То в Антхольці — поки що під знаком запитання, а на чемпіонаті світу, якщо все буде добре зі здоров’ям та якщо не витіснять партнери по команді, стартуватиму обов’язково. Це – чемпіонат світу, де треба боротись за все, чіплятися за найменший шанс, намагатися перемагати в кожній гонці.

— Минула вже майже половина сезону. За умови досягнення яких цілей ти скажеш, що сезон однозначно вдалий?

— Скажу, що однозначно вдалий, якщо виборю медаль чемпіонату світу, не важливо якого гатунку та в якій гонці.

— А умовно вдалий?..

— Для умовно вдалого вистачить подіуму в якійсь з гонок на етапах Кубка світу. А ще умовніше вдалий — фінішувати в топ-20 загального заліку (нині Дмитро Підручний у загальному заліку посідає 21-ше місце — ред.).