Зворушливе одруження відбулося днями у Чорткові — військовослужбовець Євген розписався зі своєю коханою Олександрою. Торік після повномасштабного вторгнення росії вони переїхали з Харківщини на Тернопільщину. Тривалий час жили у цивільному шлюбі. Виховують четверо дітей. Їхня велика дружня сім’я спершу знайшла прихисток на Бучаччині, а згодом їх прийняли на хуторі біля Чорткова. Купили корову, щоб мати молоко, засадили город, зібрали врожай. Проте з похолоданням довелося шукати інше житло, бо на хуторі не було умов для зимівлі. Від осені минулого року мешкають у Чорткові. Діти відвідують школу та дитсадок. Найменшенькій Єві нині 3 роки, Мілані — 6, Даниїлові — 9, Дмитрові — 14.

У день одруження Олександра одягнула білу сукню, Євген — військову форму, діти — святкове вбрання. Всі вони чекали цього дня серед тривожного щодення війни. Євгена відпустили додому зі служби задля такої важливої події у його житті. Четверо дітей безмежно раділи за батьків.

— Цей сонячний вересневий день зігріватиме наші серця! Ми давно планували розписатись, але все відкладали на потім, — розповідає Олександра. — Євген наполіг, щоб нарешті узаконили стосунки. У країні триває страшна війна, не знаємо, що буде завтра… В моїй душі переплелися радість і тривога. Щаслива, що ми з коханим офіційно стали подружжям, що вирішили спільно іти по житті. А водночас не дають спокою хвилювання… Подібне, мабуть, переживає кожна дружина військовослужбовця.
Євген несе службу в ЗСУ від весни цього року. Тим часом я сама доглядаю за дітьми. Непросто давати раду з усім, але розумію, що те, що робить чоловік на передовій, — важливе для нашої країни, важливе для нашої сім’ї. Хочемо жити у вільній Україні й віримо, що перемога — за нами. Торік ми з Євгеном господарювали на хуторі біля Чорткова, тримали корову, посадили город. Але згодом довелося продати годувальницю, бо знайшли помешкання в місті. Діти нині навчаються в місцевій школі, відвідують гуртки. Осідаємо помалу на Тернопільщині… Невідомо, коли зможемо повернутися на рідну Харківщину. На розпис до нас приїжджали мама, сестра і племінниця Євгена. Розділили радість, огорнули щирими побажаннями! Євген вже збирається в дорогу… Безмежно любимо нашого захисника і віримо, що Бог оберігатиме його, бо вдома сильно-пресильно чекаємо я і наші четверо дітей.