КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» нині переживає справді революційні процеси, чи не найбільш кардинальні в його історії. Кілька років тому підприємство виграло конкурс на кредит від ЄБРР (під дуже низькі відсотки), а також грант на 5 млн. євро на модернізацію роботи і обладнання підприємства. Нове обладнання поступово впроваджують, і ці процеси мають завершитися у наступному році. Однак підприємство зіткнулося з проблемою перекваліфікації персоналу, і її мають намір вирішити в рамках частини «Проєкту енергетичної безпеки України». Як саме? Про це ми говоримо з директором КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» Андрієм Чумаком.
— Андрію Костянтиновичу, розкажіть про суть проєкту, за допомогою якого ваше підприємство планує перекваліфікувати своїх працівників.
— Загалом програма, про яку ми говоримо, має назву «Проєкт енергетичної безпеки України» і фінансується агентством USAID із загальним обсягом близько 8 млн. дол.
Частина цієї програми стосується, зокрема, і теплопостачання. І щодо цієї складової укладена угода з Інститутом місцевого розвитку, що базується у Києві. Суть співпраці в тому, що нині багато міст України за різноманітними програмами виконують модернізацією інфраструктури. Вперше за останніх 30-35 років у комунальній сфері відбувається масштабна заміна обладнання. Тому наш персонал потребує термінового перенавчання.
Крім того, принаймні в Тернополі, ми намагаємося перейти на ідеологію роботи зі споживачами, яку в Європі практикують уже, як мінімум, з 1970-их років. Її суть — уся робота підприємства має бути спрямована на покращення якості послуг для споживача. Тобто не на зменшення, наприклад, використання енергоресурсів чи приглушення шумів, а саме на якість послуг. Найперше ми маємо орієнтуватися на споживача!
Чому це важливо? За своєю суттю наше підприємство є природним монополістом, отож, у споживача обмаль можливостей регулювати і контролювати якість наших послуг. Інший аспект — ми маємо тримати ціну своїх послуг у межах розумного. Теплова енергія — це дорого, і від того ми нікуди не дінемося, але переходити певні межі в нинішніх реаліях неможливо.
Тому вся наша діяльність має бути підпорядкована двом вищеназваним чинникам. І щоб відповідати цьому принципу, нам необхідно змінювати обладнання, яке є не лише досить дороговартісним, а й складним у експлуатації і вимагає кваліфікованого обслуговування. Тільки таке обладнання може задовольнити вимоги споживача щодо контролю і регулювання наших послуг під свої потреби.
— Яке перепрофілювання необхідне?
— У цій ситуації у нашого підприємства сформувалися дві головних потреби щодо працівників. По-перше, звісно, щодо їх кваліфікації, необхідної для обслуговування такого обладнання, зважаючи на вартість його ремонту і запчастин. А другий аспект значно глибший і стосується зміни філософії роботи на комунальних підприємствах загалом. У нових умовах схема, коли начальник кожного дня має перевірити роботу підлеглих, перестає працювати. Працівник сам має ставити собі завдання і вибудовувати план їх вирішення.
Особливої актуальності ця проблематика набула останнім часом, адже процес переобладнання добігає кінця, і якщо цьогоріч епідемія коронавірусу не дала нам можливості його завершити, то вже наступного року ми плануємо поставити остаточну крапку. Нині ми зіткнулися з ситуацією, коли обладнання, яке мало прибути до нас ще у червні, не прибуло й досі — через локдаун заводи просто не працювали. Однак тепер ми вже знаємо, що все обладнання виготовлене і його просто необхідно доставити. Тому і йде мова про актуальність підготовки відповідного персоналу.
— Як у цьому допомагає проєкт USAID і, зокрема, Інститут місцевого розвитку?
— І ось тепер ми повертаємося до того, з чого розпочали нашу бесіду. У рамках проєкту і спільно з Інститутом місцевого розвитку визначені головні професійні риси працівників, які нам необхідні. З нами проведено гайд-інтерв’ю за шістьма темами і двома додатками, на основі якого сформований перелік загальних фахових компетенцій, а також, зокрема, за профілем «Теплоенергетика» для наших працівників. За підсумками цієї роботи ухвалили знайти спільне рішення у підготовці необхідних фахівців на базі двох місцевих вузів — ЗУНУ (колишній ТНЕУ) і ТНТУ.
Сподіваємося, що вузи і Міністерство освіти і науки підуть нам назустріч і спільними зусиллями нам вдасться зробити необхідний спецкурс на базі двох університетів. Навчання на ньому забезпечить перекваліфікацію нашого персоналу до необхідного рівня. Ми вже чітко визначили повний портрет необхідних фахівців, а тепер справа за розробкою алгоритму їх підготовки.