Напередодні Дня Незалежності України парох о. Василь Яремко помітив вражаюче — на колючках з’явилося кілька дрібних квіток рожевого кольору. Засушений і полакований вінок зберігали у темній шафі в захристії майже пів року. Сплели його цьогоріч у Великий піст перед Великоднем. Дивовижне явище вразило парафіян села Носів. Коли ж поширили світлину розквітлого вінка в соцмережах, багато людей сприйняли це як добрий знак для України.

— Бог дає нам надію на відродження! Вінок зацвів на День Незалежності, тож віримо, що Україна переможе в боротьбі зі злом і воскресне, оживе й розквітне, — каже отець Василь. — Це простеньке диво додає нам віри в Божу силу. Вінок сплели цьогоріч на початку Великого посту. Ми з вірянами вирішили почепити на хрест над Плащаницею вінок на зразок того, який мав на голові Спаситель під час розп’яття на Голгофі. Наші парафіянки взялися шукати гілки з колючками. Думали замовити через інтернет. Нам пропонували гілки з шипшини, з троянд, але вони не зовсім підходили. Врешті жінка з Івано-Франківщини передала нам гарні гілочки з вазона із колючками. Як виявилося, в нашої односельчанки теж є такий вазон, тож вона врізала ще кілька гілок. На той час ми не сильно вникали, яка назва рослини. Вже тепер через розголос з’ясували, що це — молочай. Місцеві вчительки в час посту спробували сплести вінок, але гілки ламалися. Я зателефонував порадитись до майстра пана Василя, який виготовляв для нашого храму іконостас. Сказав, що треба гнути гілки поступово, тримаючи над теплом. Завезли матеріал до нього, щоб допоміг виготовити. За якийсь час майстер передав нам готовий вінок. Підсушив його, кілька разів полакував, покривав позолотою. Ми почепили вінок на хрест над Гробом Господнім. Після Великодня зняли його і заховали в шафу в захристії.

Перед Днем Незалежності України до отця Василя звернулися дружина і мати захисника із Носова, який перебував у відпустці вдома. Попросили поблагословити чоловіка на службу та повернення живим і здоровим із війни. Саме після молитви за воїна священник побачив дивний знак.

— Пішов по кропило, щоб поблагословити захисника. Відчинив шафу — погляд прикипів до вінка. Помітив щось кольорове, але не мав часу роздивитись, — пригадує отець Василь. — Помолилися за наших воїнів. Заніс ризи в захристію і вирішив ще раз глянути, що ж таке на вінку. Взяв у руки і не повірив очам — квіти! Був вельми здивований. Гілки не пустили пагонів, тільки цвіт. Поставив вінок на пристіл, сфотографував. Наступного дня після Святої Літургії я показав його парафіянам. «Диво Господнє!» — кажуть люди. Здивовані були й священники, яким розповів. Вінець знаходився без води, без сонця і зацвів. Можливо, в гілці залишилося трохи соку і вона ожила, це біологічний процес. Але якщо задуматися, що вінок із хреста, то це — знак. Маленьке диво для скріплення нашої віри. Надіємось, що Бог дасть нам воскресіння, допоможе здобути перемогу над ворогом, поверне наших воїнів до рідних. Щоб офіційно підтвердити диво і прославити Господа, потрібно, щоб факт вивчила спеціальна церковна комісія. Проте квіточки на вінку дуже тендітні, не знаю, скільки часу протримаються. Боюся, що поки завезу в єпархію, то осипляться. У дивному знакові пересвідчились наші парафіяни. І цього вже достатньо для нас. «Боже, почуй нашу молитву за Україну!» — ще з більшим запалом молилася вся церква. Те, що неможливо в людей, можливо в Бога. Віримо, що минеться війна, подолаємо велике горе, яке принесла на нашу землю росія. На жаль, багато наших воїнів поранені, багато відійшли у вічність… Молимося за них. Сподіваймося, що добрим знаком на вінку Господь подає нам надію на переможні події, на втішне майбутнє, адже цвіт — це життя.

Поетеса Галина Запорожченко з Миколаєва, яка родом із Підгаєччини, надихнулася дивом у селі Носів і написала вірш «Божий знак».
Божий знак
Той цвіт таки прокинутися мусив…
Зацвів вінок — сухий вінок зацвів,
Вінець терновий був колись в Ісуса.
Це — Божий знак, провісне диво з див.
Знамення Неба змученій Вкраїні…
Повірить кожен з нас тепер? – Хтозна…
Бо ми у вірі навіть не єдині,
То, може, й через те у нас війна?!
Попи московські роблять лихо вправно,
Лукавим словом криють все святе.
Тож мироточать знову Божі рани,
Ікони плачуть і Вінець цвіте.
Тримаймось разом в цю лиху годину,
Шануймо й бережімо все своє!
Господь сьогодні вибрав Україну,
Надію нам цим дивом подає.