Ми фестивалили, о, як ми фестивалили… Під вогняним соусом та з пікантними спеціями, з неслабою ударною секцією, пронизливими гітарними надривами і чуттєвими переливами вокалу… З міцним роком і легкими електронними домішками та фольклорними відголосками. З ранку до вечора, з вечора до ранку. Коли фестиваль — привід для того, щоб вранці прокинутись живим. Засіб сприймати довколишню дійсність із усмішкою. Щоб не тільки драйв, а й думки кольорові…

Мова йде, як ви уже, звісно ж, зрозуміли, про найочікуванішу, найдрайвовішу, най-най-най (список можна продовжувати до безконечності) подію літа — міжнародний музичний фестиваль “Файне Місто”.

Шість сцен, чотири дні, сто гуртів

Мокрий, але драйвовий — саме так можна описати старт “Файного Міста” у четвер, 7 липня. Ще з самісінького ранку дощове місто заполонила навала молоді з велетенськими наплічниками та карематами, в кумедних “мультяшних” комбінезонах-піжамах, з екзотичними дредами або наїжаченими ірокезами, які, доводячи місцевих бабульок до передінфарктного стану (“а то шо-о-о сі в світі діє?!”), штурмували маршрутки з одним-єдиним запитанням: “Як доїхати до Збаразького повороту?” Саме звідти починався шлях у фестиваль — напхом-напхані автобуси ледь встигали підвозити на територію фестивального містечка поблизу аеропорту свіжу порцію спраглої драйву публіки. А там — відчайдушний грім великих сцен! Їх на “Файному Місті” цьогоріч було аж шість — кожна зі своїм лайнапом із відомих українських гуртів і закордонних гостей.

Приємно, коли фестиваль має  що “сказати”. Звичайно, цінність фесту не визначається кількістю виконавців, але понад 100 гуртів, що грають якісну музику, – це таки добре.

Весь фестиваль – як клаптикова ковдра: кожному – своє, і драйву тут вистачило на всіх.  Шість сцен, чотири дні, сто гуртів — такого масштабного дійства на території міжнародного аеропорту “Тернопіль” ще не було.

“Файне Місто” – фестиваль, що об’єднує. Він зібрав найкращі українські та закордонні гурти, об’єднав особистостей, які люблять свою творчу справу. Цьогоріч фестиваль доріс до шістьох сцен: головна, вона ж — Main сцена, під якою усі чотири дні не те, що яблуку — голці ніде впасти було, для шанувальників “легшого” мистецтва — Light сцена (“Один в каное”, Krut, Vivienne Mort, Brunettes Shoot Blondes), для прихильників рвання горлянок та справжнього хард-кору — Dark сцена (“Анна”, Skinhate, Adept, “Безодня”, “Тостер”),  UFO stage для тих, хто не уявляє фесту без техно, електро, інді, драм-енд-бейсу — і рівних тут DJ Tapolsky не було! Не пустувала і Reggae stage, а літературна сцена — цьогорічна “родзинка” фестивалю — узагалі пішла фестивальній публіці “на ура”!

Словом, “Файне Місто” приємно потішило – що в музиці, що в організації. Скидається навіть на те, що схожому за масштабом і музичним спрямуванням (з виступами тих же “Brutto”, “Onuka”, “Бумбокс” та ін.) столичному “Atlas Weekend” є чого повчитися у тернопільських організаторів файно-фесту: незважаючи на чималенькі масштаби дійства, на “території вільних людей” проблем ні з добиранням, ні з харчуванням-проживанням, ні з музично-розважальною частиною не було. І навіть погода, у перші два дні трохи повипробовувавши рок-нарід на міцність (та не на тих напала!), змінила гнів на милість…

“Файне Місто” у цифрах — це десятки тисяч відвідувачів, причому не лише з Тернопілля, а й з сусідніх Львова, Хмельницького, Рівного, Вінниці і навіть Києва.  Вік учасників — від 2 до 102: у фестивальному містечку доводилося бачити як немовлят у візочках, так і поважних сивобородих рокерів. Як не крути, любові до “Файного…” усі роки підвладні…

А на сцені — зірок…

“Уявляєш, тут, перед нами, зірок зараз більше, ніж над нами”, — збуджено перешіптувалися дівчатка під сценою, чекаючи на виступ чергової суперстар. Фестиваль набрав обертів не за один-два дні, а уже з першого артиста.  Тим паче, що уже у перший день на сцені “вибухнула” потужна музична “граната”, насичена  ритмами рокабілі, ска, фолку, етно і чесного, без наворотів, року, які працювали на загальний драйв: “Веремій”, “Триста вісім”, “Рокаш”, “Mad Heads”… Хедлайнер вечора — етно-ф’южн-гурт “Onuka” — віддячив стійким шанувальникам (півдоби на шквальному вітрі при +9 — це вам не жарти!) потужним виступом. Віртуозний мінімалізм і артистичний майстер-клас від Наталі Жижченко, а також музично-особистісна хімія між учасниками колективу – це світ “Onukи”. Бандура і флейта, електронне і фолькове, чоловіче і жіноче,  жорстке і пластичне – все це, подібно до інь і янь, переплетено в їхніх піснях. На всіх рівнях – від лаконічної декорації на сцені до колірної гами в одязі – учасники гурту виглядають монолітним мистецтвом. Дивовижне поєднання високої концентрації і розслабленості. Творчий вогонь і вміння його приручати. А десятитисячний натовп “забив” на погоду і просто насолоджувався музикою. Тим більше, що запальні “забійні” ритми колоритних молдовських “Zdob si Zdub”, які вийшли на сцену услід за “Onukою”,  не давали жодних шансів ловити дрижаки тим, хто стояв біля сцени. Здавалось, що навіть місцеві бабці, які до опівночі продавали “діткам” бутерброди з ковбасою і дощовики, почнуть підстрибувати в такт музиці.

Фестивальні розваги, присмачені «сепаратистським бульйоном»

Час до вечірніх музичних виступів відвідувачі коротали по-всякому: активному відпочинку сприяла польова кухня, виставки хенд-мейду, мистецькі студії просто неба та майстер-класи з різних ремесел, літературні читання. Так-так, окрім драйвових ритмів, фестиваль мав що запропонувати і любителям поетичного слова та прозового рядка — поетичні читання Катерини Бабкіної та презентація її книжки “Щасливі голі люди”,  “Календар любові на 365 віршів” від   Юрка Іздрика,  творча зустріч з Іреною Карпою “Розмови про все, і навіть про літературу”, поетичні зустрічі з Дмитром Лазуткіним, Максом Кідруком, тернопільськими  поетами і прозаїками.     Окрім того, на відвідувачів чекали спортивні майданчики, які встановили на фестивальній території. Працювали вони усі чотири фестивальні дні й були у вільному доступі. Для модників, які, поспішаючи на фест, не встигли причепуритися, на території фестивалю працював салон краси, де можна було зробити біотату, пірсинг, постригти та пофарбувати волосся.

“В нас поїв — солдата вдів!” — благодійну складову фестивалю забезпечували волонтери Логістичного центру допомоги бійцям АТО.  Розмістивши свій гастрономічний “штаб” навпроти входу до фестивалю (своєрідною фото-“приманкою” служив камуфльований БРДМ), вони частували усіх охочих пловом “армійським”, бульйоном “сепаратистським”, чаєм “з передової” та іншими смаколиками щойно з вогню. А виручені кошти традиційно підуть на підтримку бійців АТО.

«Bruttо» — завжди круто!

“Хто ми — Brutto! Що ми хочем — щоб було круто!” — такими словами розпочав Сергій Міхалок свій виступ на другому фестивальному дні “Файного Міста”, з перших секунд викликавши шквал схвального реву публіки. Прямий і чесний — і в плані текстів, і в плані звучання, харизматичний та брутальний білорус-напівукраїнець, як жартома зазначає він сам, Міхалок просто “порвав” публіку на шмаття: чи не кожна пісня звучала, як готова картина, до якої залишилося додати пару штрихів – і часом ці штрихи знаходилися у наступній пісні, а часом – у фішках-стилізаціях поміж ними. “Наші пісні — це пісні з усвідомленням, що за ними — правда. Правда, заради якої було переможено страх”, — зазначив зі сцени сам співак. Легендарні уже “Воины света” співав (горлав, шептав, стрибав, кричав, пропускав крізь себе) увесь фестивальний люд, якого того дня повністю заполонив територію аеропорту. “Є фестивалі, які запам’ятовуються на все життя”, — зазначив Міхалок у себе на сторінці в соцмережах, розмістивши свої фото із “Файного Міста”. Щож, Тернопіль його виступ теж забуде не скоро.

Перерахувати усіх, хто упродовж чотирьох днів “запалював” на “Файному Місті”, — справа нелегка, до того ж навряд чи доцільна, як у “бородатому” анекдоті про чуте — нечуте “казання”. Тим, хто чув і бачив, усе й так зрозуміло, а хто ні — поливайте рясними сльозами газетні шпальти:  “The Hardkiss”, “O.Torvald”, “Pianoбой”, похмурі шведські рокери “Pain”, “Антитіла”, “Vivienne Mort”, “Бумбокс”, а на “закуску” — епатажні фіни, переможці “Євробачення’2006” “Lordi”. Що тут ще сказати? Такі фестивалі – це не тільки мегалітри випитого пива і тонни поглиненої вуличної їжі. Це тисячі голосів, що співають ту ж саму пісню. Тисячі сердець, що б’ються в унісон. Це ще один аргумент, пред’явлений тисячами людей на користь справжньої музики. Це ще одна гиря, покладена на ваги, де на протилежній шальці — попсово-гламурний ширпотреб. Отож, четвертий фестиваль “Файне Місто” завершився. Чекатимемо на п’ятий фестиваль!