Однак, якщо деякі сфери у нас реформують лише «для галочки», то у Фонді соціального страхування реформа справді глобальна й працемістка. Якщо ж деталізувати, то відбулося злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності. Робота справді масштабна, адже обидві структури опікуються долями тисяч людей, а очолює її начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області Федір Бортняк. Нині він — гість «НОВОЇ…»

— У наші важкі часи людяність і милосердя — у надзвичайній ціні, — розпочинає розмову Федір Всеволодович. — Наші клієнти, як правило, люди прості, як то кажуть, без високих зв’язків, і якщо є можливість їм допомогти, то це необхідно зробити. У нас нині зібралася команда однодумців і, знаєте, нам дещо таки вдається (сміється — авт.). Ось днями відбувалася селекторна нарада столичного керівництва нашого Фонду з представництвами в областях. На ній обговорювали проблеми у деяких регіонах. А у нас — усе за планом. Працівники дев’яти новосформованих відділень (Бережанського, Борщівського, Бучацького, Кременецького, Підволочиського, Теребовлянського, Чортківського, Тернопільського (яке об’єднує Тернопільський і Зборівський райони) і Тернопільського міського) оновленої структури вже приступили до виконання обов’язків.

— Невже злиття таких масштабних структур відбувається без проблем?

— Для нас головне  — щоб ніхто із клієнтів у результаті реорганізації не постраждав. Ну, а сама процедура відбулася за штатним розкладом, хоча це справді дуже непросте завдання. Звісно, що кожен — досвідчений фахівець, тому доводиться шукати компроміси, розмовляти. Однак ми не робимо тут поділу — та людина з нашого Фонду, а та ні, намагаємося підходити об’єктивно і всі питання вирішувати без конфліктів.

— А якими категоріями людей тепер опікується спільний Фонд?

— Під нашою опікою залишилися люди, котрі мають виробничі травми чи потерпіли від нещасних випадків на виробництві — таких в області понад 2,5 тисячі,  додалися також застраховані особи, питання так званих «лікарняних». Тобто, якщо працівник захворів, йому п’ять робочих днів лікарняного оплачує роботодавець, а якщо людина хворіє далі, то автоматично стає нашим клієнтом. Тому шанс отримати медичну допомогу мають усі працівники і підприємці, що сплачують єдиний соціальний внесок. Причому ми опікуємося хворими не для «галочки», а буквально беремо людину за руку і направляємо до медичного закладу — щоб уникнути безглуздих черг і щоб хворий справді отримав кваліфіковану допомогу.

Закон, яким ми керуємося, прописаний за німецькою моделлю, в основі якої принцип — якомога швидше повернути оздоровлену людину суспільству. Тому дуже важливо надати хворому, потерпілому на виробництві першочергову медичну допомогу, адже від цього часто залежить його подальша доля. Як то кажуть, ложку добре мати тоді, коли борщ на столі. В умовах, коли не те, що за шприц, а й за дезінфікуючу ватку зі спиртом треба платити, вчасне фінансування часом навіть рятує життя. Часто спілкуюся з лікарями і добре знаю, що нерідко до лікарень приїжджають люди, які не мають грошей навіть на елементарне. І якщо це наш клієнт, то ми намагаємося допомогти відразу. У нинішніх умовах це дуже непросто, а тим більше, коли доводиться переламувати внутрішнє «я» деяких посадовців. У нас же часто так буває — майже кожен чиновник відчуває себе начальником вселенського масштабу. І коли до нього приходить інвалід, він починає «надувати щоки». Ось це ми намагаємося викоренити і будь-яка скарга на грубість працівників для нас — надзвичайна подія. Я всім постійно кажу, що головне — людяність і привітність. Ми ж йдемо до цивілізованого світу, а там ти ледь до когось звернувсь і відразу тобі у відповідь привітна усмішка, допомога. І це правильно, і на це треба орієнтуватися.

Звісно, щоб людина усміхалася, в неї має бути все добре вдома, і в родині, і у дітей в школі чи садочку. Однак інакше неможливо — ми мусимо співпереживати, адже маємо справу з людьми з особливими потребами. Вони надзвичайно вразливі, адже для них життя неначе поділилося на «до травми» і «після травми». І якщо «до» ще були якісь кольори, в когось яскравішого забарвлення, в когось тьмянішого, то «після» світ надовго стає лише чорним і сірим.

Усі проблеми часто в їхніх головах, і ми намагаємося це змінити — зібрати докупи, щоб кожен поділився своїм досвідом. Адже є такі, хто зумів у цих надзвичайно складних обставинах вистояти і тепер досить нормально живуть. І ось коли я починаю осіб з інвалідністю переконувати, що життя не закінчилося, жити таки варто, то вони дивляться на мене з-під лоба, мовляв, що ти, здоровий дядько з руками і ногами, хочеш мені сказати, та що ти знаєш? А коли це пояснює такий же, як він, потерпілий, котрий зумів у цьому житті реалізуватися, то маємо, звісно, зовсім інший ефект.

— Очевидно, прикладами такої стійкості і сили духу часто стають поранені і травмовані учасники АТО?

— Пам’ятаю, трохи більше року тому бачив у соцмережі пост хлопчини, котрий нещодавно повернувся із зони АТО. Він писав, що проходив повз один із ресторанчиків Тернополя, побачив, як там голосно грає музика, п’ють, гуляють і веселяться люди, а на Донбасі в цей час гинуть побратими, йому хотілося кинути туди гранату… Отож, якщо ми не будемо звертати уваги на всі ці речі, то рано чи пізно хтось таки кине.

Так, медико-психологічна реабілітація учасників АТО, їх відновне лікування  —  дуже важлива складова нашої роботи. Ми вже працюємо над цим, спілкуємось з керівниками районних, міських організацій ветеранів АТО. Та поки що є деякі питання щодо механізмів впровадження законодавчої бази.

— Зрозуміло, що вартість медичної допомоги, яку надає ваш Фонд, різна в кожному окремому випадку, але все ж зорієнтуйте, які саме страхові виплати надаєте?

— Часом допомога оцінюється навіть десятками тисяч гривень. Ми ж оплачуємо лікування, а воно нині надзвичайно дороге. Ось нещодавно оплатили ендопротези на суму понад 160 тисяч гривень. Надаємо допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), а це: допомога по вагітності та пологах, оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм, на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних). Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно — безоплатно за медичним висновком — надається путівка для санаторно-курортного лікування. Виплачуємо допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому на виробництві, щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, щомісячну страхову виплату особам, які мають на це право в разі втрати годувальника,  тощо.

Фонд фінансує витрати на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда.

Однак, розумієте, тут ще яка проблема — люди часто не користуються своїми правами, можливостями, нашою допомогою. Направляємо ми, наприклад, на санаторне лікування, а вони відмахуються, мовляв, треба картоплю викопати чи шукають якісь інші причини. Та ви ж взагалі можете втратити здоров’я або, не дай, Боже, життя, якщо не будете вчасно зміцнювати організм!

Часом цю «совкову» психологію треба переламувати, переконувати людей, що їх здоров’я – найбільше з  багатств. І якщо вони не зрозуміють, що усе – в їх  руках, що необхідно найперше берегтися від виробничого травматизму, а якщо хвороба постукала у двері — вчасно лікуватися, оздоровлюватися, жодні доводи не допоможуть. Це важко, та ми намагаємося, і, здається, дещо нам таки вдається…