Натомість “червоні” борються за те, що навіть не снилось непереконливим “дияволам” – вони у фіналі Ліги чемпіонів, що відбудеться у Києві, за один-єдиний матч до історичного тріумфу. І фактично саме «Ліверпуль» очолює футбол нової тактичної ери.

Шоу без кінця-краю

Атакувальний натиск у виконанні хлопців Юргена Клоппа і їм подібних команд й тренерів настільки швидкий, що його спокійно можна називати штурмом. За останні два сезони в топових матчах ми спостерігаємо небачену досі кількість розгромних перемог. «Ювентус» з «Реалом» взагалі двічі обмінялись цими «люб’язностями», «Ліверпуль» спочатку розбив «Ман. Сіті», а потім ще ефектніше повторив це з «Ромою». До того ж у 1/8 фіналу британці ще й «Порту» знищили. «Барселона» і «Рома» також обмінялись розгромами. У минулому сезоні «Ювентус» громив «Барселону», щоб у фіналі це саме сталось з ним проти «Реала». А двобої «ПСЖ» і «Барселони» чого варті! Тенденція очевидна.

Найкращий плеймейкер — швидкий відбір

“Гегенпресинг” – є таке неперекладальне слово родом з Бундесліги. Це стиль гри, коли твоя команда ганяється за оборонною лінією суперника, коли ти втрачаєш м’яч і хочеш повернути його максимально наближено до чужого штрафного.

“Гегенпресинг – найкращий плеймейкер у світі”, якщо вірити геру Юргену Клоппу. Це справді часто працює і змушує суперника дарувати вам такі потрібні швидкі голи.

Фактично все це божевілля почалось у півфіналі ЧС’2014. Матч Бразилія – Німеччина з його підсумковим 1:7 став трохи гіперболізованим анонсом футбольного майбутнього, яке ми спостерігаємо нині. Розгромні перемоги у п’ять чи шість голів від однієї команди у двобоях рівних суперників у межах Ліги чемпіонів вже стали буденністю. Приємною, знаєте, адже перемога захисної тактики не приносила задоволення майже нікому, крім володарів трофеїв, які нею озброїлись, і цих міфологізованих спеців, для яких ідеальний футбол, коли рахунок 0:0.

Феноменальні цифри

У цьогорічних матчах 1/8 фіналу це проявилось особливо яскраво. Великі клуби забули про обережність і штурмували скромніші команди, поки ті не викидали на ринг білий рушничок. Раніше ж як було — забили собі гол-два і стали економити або вичікувати в засідці. Нині ж режим економії, якщо вашого тренера звати не Жозе, вмикається так десь після 4-5 гола.

Нинішня Ліга чемпіонів є найрезультативнішою в історії турніру: 391 гол у 123 матчах станом на 2 травня, що дає середні 3,17 гола за матч. Попередній рекорд? Його було встановлено рік тому, тобто тренд рішуче закріпився за останні два роки. Кількість розгромних перемог у плей-офф за останні вісім сезонів різко зросла порівняно з попередньою вісімкою.

У сезоні 2016/17 в середньому гол в ЛЧ виникав за 10,62 секунди володіння м’ячем, що на 8% швидше, ніж раніше. Відчутна тенденція “більш прямого нападу”, вважають аналітики УЄФА. У тому ж «Ліверпулі» найкращим асистентом є Джеймс Мілнер, який, безумовно, аж ніяк не найбільш атакувальний півзахисник. Ті, хто відбирають м’ячі, частенько стають важливішими творцями голів, ніж гравці групи атаки.

Наприклад, у недавній грі «Реал» – «Баварія» гол надії Хамес забив після прострілу справа від… центрального захисника Зюле! А правий оборонець мюнхенців Кімміх діє ефективніше та динамічніше, ніж вінгери Рібері, Роббен чи Мюллер.

У кого ж ми це вже бачили?

Пресинг почав яскраво себе проявляти ще у 1970-их. Тотальна Голландія влаштовувала полювання на суперників, і ті просто губились. Німецькі команди використовували свою фізичну перевагу, підвищуючи темп гри і масово підключаючи своїх захисників і півзахисників до не дуже обережної атаки.

Але є у розвитку цієї ідеології і виразний український слід. На ЧС’1986 збірна СРСР стала піонером тактики раннього штурму, коли знесла з поля Угорщину 6:0. Команда, яку тренував наш Валерій Лобановський, забила два голи уже до 4-ої хвилини. Яковенко, Бєланов, Яремчук забивали, Безсонов, Кузнєцов, Дем’яненко, Рац і Заваров допомагали.

Збірна, складена переважно з футболістів київського «Динамо», які пов’язали своє життя з Україною, атакувала хвилину-другу в шаленому темпі, потім брала паузу і перепасовувалась у захисті. Угорці не могли нічого протиставити супернику навіть у моменти, коли ті вимушено перепочивали (у ті часи ганяти з божевільною швидкістю протягом більших часових періодів було неможливо з огляду на функціональні можливості, та й мексиканська спека сил не додавала).

Збільшення інтенсивності

Нині футболісти здатні видавати тривалі періоди штурму в необмеженому темпі. Інтесивність швидкого бігу в АПЛ за останні 10 років збільшилась на 50%, підрахував Університет у Гетеборзі. Рівень швидкості гравців коливається між двома крайнощами: високоінтенсивні ривки у період до п’яти хвилин змінюються історично низьким темпом на межі ходьби приблизно на стільки ж часу (тут відразу згадується Лео Мессі, спроможний вигравати матчі, незважаючи на рекордно низьку кількість намотаних кілометрів).

Ера Моуріньо позаду

Атакувальні команди не мають жалю, тож іноді самі потерпають від своєї тактики. «Ліверпуль» не забив би «Ромі» п’ять м’ячів без свого шаленого настрою на голи, однак міг і не пропустити двох, адже ці зусилля супроводжує привид втоми, який матеріалізується наприкінці матчів. І все ж у сухому залишку тактика Клоппа виходить безпечнішою, ніж Моуріньо. Здавалось би, захисні команди менш вразливі. Та коли твої сили дозволяють, продовження штурму воріт суперника виснажує його більше, ніж тебе.

Якісний штурм розвалює всю тактичну побудову класних суперників на шматки. Ідеальним прикладом цього був уже згаданий двобій Німеччини і Бразилії, але згадайте, як виглядали цілком собі атакувальні клуби «ПСЖ», «Ювентус» і «Реал», коли суперник змітав їх з ніг своїм штурмовим темпом і настроєм. Проти надмірно агресивних суперників вони виглядали так само розгублено, як малі команди на зразок «Базеля» чи «Бешикташа» проти топ-опонентів.

У «Ліверпуля» насправді обмаль гравців топ-класу, без яких жити не можуть гранди. Добре, Салах, а хто ще? Клопп не дійшов би так далеко, якби займався захистом і грав у терплячий футбол Моуріньо. Юрген зміг нівелювати слабкість своєї оборони штурмовою групою атаки. Його тактика насправді не така проста, як двері. Вона вимагає шаленої роботи над фізикою, можливо, найважчих тренувань серед конкурентів (тут знову з ностальгією згадуємо чемпіонські методи Лобановського). Підтримка атакувального темпу та інтенсивного пресингу вимагає надзусиль.

А ось Моуріньо залишається позаду. Тренер, якому найбільше подобається рахунок 1:0, значно частіше, ніж раніше, програє з ним, а не виграє. «МЮ» відстав від чемпіона «Ман. Сіті» на 16 очків, хоча пропустив тільки на один гол менше. Зате різниця за забитими м’ячами колосальна – 34, а це майже на м’яч більше за кожну гру. Захисники «МЮ» здебільшого відсиджуються “вдома”, а в підсумку “дияволи” як команда пробігають менше ярдів за будь-кого іншого в АПЛ.

Казковий фінал двох стихій

«Реал» «вигриз» своє місце у київському фіналі великою мірою за допомогою терпіння і самопожертви. Тим цікавішою буде фінальна потенційна дуель стилів «Ліверпуль» – «Реал». Чи зможе Клопп розбомбити четвертого поспіль суперника? А може, знову зупиниться за крок від «золота», обравши не той шлях. Це буде неймовірно свіжо та цікаво.

Тарас Котів, «Футбол 24»