Про те, що Тернопільський національний економічний університет, або, як “любовно” охрестив виш  народ, “протитанкова академія”, готується бучно святкувати свій 50-річний ювілей, було відомо ще задовго до “дати ікс”. Місто вщерть обліпили афішами, які навперебій кричали про “грандіозну” подію і “феєричне” свято, про це ж були і помпезні публікації в дусі «кращих» брежнєвських традицій у ЗМІ, яких ніхто не читає, але які належать до категорії «дружніх»…

І ось у четвер, 20 жовтня, пафосна червона килимова доріжка, що так непафосно мокла під дощем, ознаменувала початок святкового дійства у кращих традиціях радянського політбюро. Після нетривалої променади та пустопорожніх промов і так нечисленну публіку, аби не розбіглася остаточно, довелося розважати лазерним шоу та виступами Тоні Матвієнко, Наталії Бучинської, Андрія Заліска та «зіркового» аспіранта ТНЕУ Едуарда Романюти, який чи то з переляку, чи то з раптового усвідомлення власного «звьоздного» статусу «запєл на общєпонятном».

Але це “квіточки”, “ягідки” буйно зародили під час так званої урочистої академії у драмтеатрі… Дійство, яке “скромно” назвали “Віват, Університете!”, вочевидь, мало за мету наштовхувати на аналогію з “віват, король!”. Натомість на думку спадало дещо інше, хоча теж із “класики жанру”: “а король-то — голий…”. Ну, зачитали кілька вітальних телеграм, потішили слух “солодкими речами”, навіть національну ганьбу — екс-гаранта Ющенка на святкування “виписали”, аби вдарився у ностальгію і студентські роки у тодішньому фінансово-економічному інституті пригадав, але святкувати-то — ЩО? Що, власне, святкувати? Ну так, зрозуміло, 50-ліття закладу. Але яким, вибачте, місцем до нього причетне нинішнє керівництво вузу в особі ректора Крисоватого (а саме на його “бенефіс” усе вищеописане дійство найбільше скидалося)? З усіх “заслуг” Крисоватого — хіба те, що не встиг  остаточно розвалити усе напрацьоване попередніми ректорами ТНЕУ — Леонідом Каніщенком, Олександром Устенком та Сергієм Юрієм, за кермування яких виш переживав  справді золоті часи розквіту і розвитку… Хоча “робота” в цьому напрямку (читай: розвалити все до ручки) Крисоватим ведеться, і то, ой, як активно. Цей горе-ректор і з тернопільськими АТОвцями за землю воює, щоб ні п’яді дорогоцінної оборонцям Вітчизни не уступити, і одіозного прокурора, якого в народі тернопільським Пшонкою охрестили, на посаді декана юридичного інституту пригріває. А щоб створити видимість процвітання вузу, закатує “пір на вєсь мір” і, позичивши очей у Сірка, натхненно бреше про те, що “сьогодні ТНЕУ — один із лідерів вищої освіти України”. Де, скажіть, у яких освітніх рейтингах цей виш фігурує? Та ТНЕУ до рейтингу найкращих вузів України на відстань польоту гарматного ядра навіть  не підпускають, а його бідолашних випускників, які усі п’ять років старанно купували диплом на виплату (ой, перепрошую, гризли граніт науки) ніде на роботу не хочуть брати, а студентам, які виявляють бажання поїхати за кордон за популярною програмою  “Work&Travel”, тільки-но зачувши про Тернопіль і місце навчання — ТНЕУ, відразу відмовляють…

Отака гірка правда. Ну, а ювілей… Ювілей — це передусім знаковий рубіж для підбиття підсумків.  А якими такими грандіозними підсумками може нині похвалитися ТНЕУ? Рейтинг — нульовий, ба більше — навіть антирейтинг, провалена вступна кампанія. Кілька місяців тому “НОВА…”  писала про те, що  колись популярний вуз нині стрімко опускається на дно, що є спеціальності, які в цьому році не отримали жодного студента…   То що ж, питається, святкувати?!  Інакше, як бенкетом під час холери, таке “святкування” і не назвеш. Отож, перш ніж клопотатися, як пишніше свято влаштувати і кого б то запросити, “хто похвалить нас краще за всіх”, керівництву даного вишу краще предметно помізкувати над тим, як вибратися з ями, в яку це керівництво цей славний заклад і завело.  Інакше на 50-річчі його “славетна” історія і завершиться.