З перших днів війни підприємець постачає до Координаційного штабу підтримки оборони України печиво для пакунків на фронт, відправляє також нашим військовим матнакаш – вірменський хліб.
“За національністю я – вірменин, але вже понад 30 років живу в Україні, вважаю себе українцем, тут – мій дім, – каже пан Степан. – Моя дружина – тернополянка, працює в пологовому будинку, донька і зять – теж у медицині. А я маю пекарню, де готуємо вірменський хліб та солодощі. У перші дні війни ми возили хліб на пости для тероборонівців, для переселенців, а згодом почали передавати на передову для наших захисників. Розумію людей, які змушені через війну покидати свої домівки й утікати подалі від обстрілів, бо свого часу я так виїхав із Нагірного Карабаху.
Працюємо в пекарні цілодобово: жінки вдень готують печиво, а чоловіки вночі – хліб. Ми теж ніби на фронті. Додому йдемо лише, щоб трохи перепочити і переодягнутися. У мене старе обладнання, то я від жару пообпікав руки (усміхається), після війни куплю нові печі! Один із наших працівників – музикант. Щоб підняти нам дух – грає на саксофоні Гімн України! Рецепт нашого печива простий: борошно, кефір, смалець і цукор. Привозимо смаколики в координаційний штаб, передаємо волонтерами, які їдуть на передову. Хочемо, що наші захисники відчули домашнє тепло, щоб розуміли, що про них не забули. За день випікаємо 50-60 кг печива та близько 400 буханок хліба. Усі потужності спрямовуємо для перемоги. Це спільна справа українського народу. Маємо допомагати зараз одні одним. Путін безпідставно напав на Україну, це – неприпустимо. Росія зробила велику помилку, пішла на великий злочин. Ніколи не пробачимо, бо тут – наш дім, наші сім’ї. Триматимемо оборону до повної перемоги. Якщо треба буде, то й ми підемо воювати. Не віддамо Росії ні сантиметра української землі!”
Джерело: НОВА Тернопільська газета