При реформах помилки неминучі

Немає жодної реформи у світовій практиці, яка б відбувалася без проблем і прорахунків. Були такі прикрі помилки допущено і у ході запровадження нової формули фінансування освітньої галузі у 2018 році. На цьому зійшлися усі учасники Всеукраїнського муніципального форуму “День Діалогу з владою”, що відбувся 24-25 вересня у Тернополі.

Зокрема, було наведено статистику, що у понад двох третинах громад країни освіта недофінансована з центрального бюджету, а  станом на жовтень 2018 року 44,6 % місцевих громад змушені були перекидати кошти з інших проектів, як-от ремонти доріг, будівель, впровадження енергоефективності. Представники муніципалітетів звернули увагу на дефіцит коштів  у зв’язку з недосконалістю формули розрахунку освітньої субвенції (доплата з державного бюджету).

По-перше, нова формула розрахунків, закладена парламентарями і урядовцями, не врахувала потреб фінансування відкриття нових класів, фінансування груп продовженого дня, фінансування шкільних бібліотек, гуртків, додаткових занять з профільних предметів (наприклад, іноземні мови у профільних школах), не кажучи вже про надбавки для вчителів. Наприклад, по місту Тернопіль не вистачає близько 35 млн. грн. лише на зарплати вчителям. Фактично ці додаткові витрати лягли на плечі місцевих громад.

При цьому йдеться не про свідомий крок, вчинений урядом супроти освітян. Радше навпаки, уряд намагається втримати на плаву економіку, оскільки наступний 2019-ий рік буде доволі складним. Україні доведеться повертати кошти за міжнародними запозиченнями, а тому на рахунку — кожна копійка. Уряд намагається створити таку систему фінансування, яка б стимулювала самих освітян розумно розпоряджатися ресурсами і при цьому підвищувати якість послуг.

По-друге, у бюджеті на 2018-ий рік депутати і уряд заклали певну суму на освітню субвенцію (доплату) з державного бюджету на освіту. Однак сам механізм розподілу передбачає помісячне перерахування коштів. Натомість для закупівель устаткування у рамках програми “Нова українська школа” значні суми потрібно було сплатити одразу. Склалася ситуація, коли доводилося “тут і вже” шукати великі суми, які пішли на придбання устаткування шкіл, а доплата з державного бюджету надійде пізніше. Місцевим громадам довелося перекидати ці кошти з інших важливих напрямків — таких, як ремонти доріг, впровадження програм енергоефективності, капітальне будівництво. Відтак громади змушені були пригальмувати розвиток, який мав би йти разом з процесом децентралізації.

По-третє, коли минулого року народні депутати передбачали збільшити зарплати вчителям на 25 %, у бюджет на ці потреби заклали лише 16,5 %. Відповідно фінансування цих потреб лягло фінансовим тягарем на місцеві громади. При цьому такий “перерозподіл”, що виник вже з вини парламентарів, суперечить статті 142 Конституції України, яка передбачає, що “витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою”.

Про очікувані проблеми з дефіцитом фінансів неодноразово попереджали як окремі народні депутати, так і Тернопільська міська рада, котра, починаючи з весни цього року, кілька разів зверталася до уряду і регулярно виділяла кошти на покриття дефіциту коштів для освітян.  Зрештою, після бурхливих обговорень на тернопільському форумі самі урядовці погодилися, що проблема існує. Міністерство освіти і науки зазначило, що є потреба провести аудит кількості груп продовженого дня для того, щоб визначити, скільки коштів необхідно для їх фінансування. Міністр Лілія Гриневич також заявила, що малозабезпеченим держава зможе покривати додаткові витрати на групи продовженого дня.

Загрози для освіти

Між тим масштаб проблеми серйозний. В Асоціації міст України, яку очолює київський міський голова Віталій Кличко, фактично підтверджують те, про що говорив очільник Тернополя Сергій Надал ще влітку. У листопаді 2018 року може настати критична ситуація з виплатою зарплат освітянам. У Тернополі поки що виплати здійснюються завдяки доплатам з місцевого бюджету. Зокрема, виділено кошти на групи продовженого дня. Та може настати час, коли місцеві бюджети будуть просто не здатні покривати гарантовані парламентом надбавки. У Києві вже вирішили урізати доплату “за престижність”, яка раніше складала 20%. Там місцевий бюджет може собі дозволити лише 5 %. Схожа ситуація і в Тернополі, де також змушені зменшувати надбавки, щоб втримати основну зарплату. При цьому доведеться відмовитися від інших надзвичайно важливих проектів. Таких, наприклад, як оновлення громадського транспорту.

Окремі представники профспілок освітян вже заявили про наміри вийти на акції протесту проти урізання виплат вчителям, що може паралізувати усю систему шкільної освіти. Більше того, недофінансування освіти може викликати відтік кадрів, яких не вдасться повернути навіть у кращі з економічної точки зору часи. Престиж професії вчителя може впасти настільки, що через кілька років просто не буде педагогів. Цю проблему добре розуміють як в уряді, так і в місцевому самоврядуванні. Тому її активно обговорювали на муніципальному форумі і напрацьовували шляхи виходу.

Потрібна спільна робота всіх

Сьогодні вже очевидно, що допущено економічні прорахунки, які необхідно виправляти. І тут потрібні дії і з боку громад, і з боку центральної влади, і з боку Верховної Ради.

На місцевому рівні необхідно максимально оптимізувати витрати освітніх закладів. Це стосується, зокрема, активного впровадження програм енергоефективності, що дозволяють економити на утриманні закладів освіти, особливо у зимовий період.

На центральному рівні є потреба переглянути формулу освітньої субвенції, а також створити відповідну дохідну базу для місцевих бюджетів, яка б дозволяла повною мірою фінансувати освіту. Зокрема, пропонується збільшити частку податків та інших відрахувань, які б мали зараховувати до місцевих бюджетів.

На рівні парламенту слід передбачати не лише формальне підвищення зарплат для освітян, а й закладати на таке підвищення необхідні кошти.

Сьогодні зрозуміло, що проблему з фінансуванням освіти можна вирішити тільки спільно у діалозі між виконавчою владою, законодавцями і місцевим самоврядуванням. При цьому будь-які зміни мали б у першу чергу обговорюватися з тими, кого вони стосуються у першу чергу, тобто з місцевими громадами.