В українській політиці черговий розкол —  розійшлися у поглядах засновники партії “За життя” Євген Мураєв і Вадим Рабінович. Нардеп Євген Мураєв висловив розчарування співробітництвом із Рабіновичем і створив нову партію, а навколо останнього виникла ціла серія скандалів.

Мураєв зареєстрував партію «Наші»

У нову партію Євгена Мураєва перейшли кілька організацій партії «За життя». «Можу сказати, що зі мною із «За життя» вийшли Харків, Одеса, Херсон, Миколаїв, Дніпро, Суми, Хмельницький, Мелітополь та багато інших», – заявив сам Мураєв, уточнивши, що йдеться як про обласні, так і про міські організації. Раніше стало відомо, що Мураєв та його соратники зареєстрували нову партію — «Наші». Таку ж назву мав і одіозний пропутінський молодіжний рух у Росії.

Нова партія створена на базі однієї із вже існуючих, але депутат не зміг уточнити, якої саме, зазначивши, що цим займались його юристи. Втім, за даними Мін’юсту, мова йде про партію, яка спочатку мала назву «Перемога», а 2 серпня цього року  — «Український формат». Так  називається і ток-шоу на телеканалі NewsOne, власником якого наразі є батько Мураєва.

«Різнобарвна» біографія Рабіновича

Паралельно з цим, в останній тиждень, невідомі «доброзичливці» вирішили нагадати громадськості непросту біографію Вадима Рабіновича. З’явилися публікації про те, як Вадим Зіновійович сидів у радянській в’язниці, де симулював божевілля, згадуються статті в західній пресі про зв’язки Рабіновича з “російською мафією” і про його причетність до поставок зброї “Талібану”.

У піар-колах говорять, що на підході ще цілий букет скандалів, пов’язаних, наприклад, з ізраїльським громадянством Рабіновича, а також з чутками про 2 мільйони доларів незадекларованого ніде «кешу», які нібито отримав Рабінович за свою участь в українських і міжнародних кампаніях в інтересах “Опозиційного блоку ” (про це говорять ще з 2015 року).

Загалом же  “доброзичливці” наполегливо дають зрозуміти силам, які потенційно готові поставити свої ресурси на Рабіновича, що це не той кандидат, який приведе їх до перемоги. Як мінімум, біографія не дозволить.

Чим незадоволений Мураєв?

У ЗМІ з посиланням на анонімні джерела в оточенні Мураєва наводять кілька мотивів для його незадоволення. По-перше, одноосібний піар Рабіновича (про Мураєва говорять у контексті партії “За життя” набагато менше), який нібито не радиться зі своїм партнером з найважливіших питань і порушив домовленості про паритетний контроль над партією, фактично перебравши його на себе.

По-друге, робота Рабіновича на владу і отримання грошей з тіньового бюджету Банкової.

По-третє, за даними ЗМІ, Мураєву не подобається робота Рабіновича на розкол опозиційного табору, в той час як сам Мураєв виступає за єдність дій опозиції.

В оточенні Мураєва неофіційно підтверджують серйозні розбіжності з Рабіновичем, але при цьому відзначають кілька важливих нюансів. По-перше, фінальної розмови про те, “розходитися чи ні”, ще не було (але, можливо, вона відбудеться найближчим часом). По-друге, у Мураєва справді є великі питання щодо сил, з якими Рабінович тісно співпрацює поза партією. По-третє, принципова позиція Мураєва — необхідне об’єднання всіх політичних сил, які представляють інтереси Південного Сходу, а не війна на знищення конкурентів на опозиційному полі.

“Насправді ситуація в партії “За життя» проста, як і все в нашій низькопробній політиці, — каже політичний аналітик Дмитро Корнійчук. — Поки Рабінович набирав рейтинг, йому була необхідна підтримка Мураєва і каналу NewsOne, який він йому ж продав. Але, якщо чесно, спочатку було складно зрозуміти, що може об’єднувати цинічного Рабіновича й ідеаліста Мураєва. У міру зростання рейтингу Рабінович усе далі й далі “посунув у тінь” Мураєва, монополізувавши бренд “За життя”. Але я не думаю, що Мураєв здасть партію без бою”.

“Проект “За життя”, який працює на одному електоральному полі з “Опозиційним блоком”, справді наростив рейтинг, — каже політолог Руслан Бортник, — тому не дивно, що довкола цієї політсили раз у раз виникають скандали. З наближенням парламентських виборів напруга всередині партії і навколо неї може ще більше зрости. При цьому потрібно розуміти, що боротьба між опозиційними силами згубна для них самих. Це саме те, чого домагається влада, — щоб політики, орієнтовані на Південний Схід, пересварилися один з одним і пішли на вибори кожен своєю колоною. Але це шлях в нікуди. Необхідно об’єднуватися і допомагати один одному, а не з’ясовувати, хто кому Рабінович”.